09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 761/3696/19
провадження № 61-6401ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» про стягнення коштів,
У січні 2019 року до ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (далі - ПрАТ «Європейський страховий союз»), у якому просила суд стягнути на свою користь із ОСОБА_2 різницю між розміром фактичної шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 110 682 грн 20 коп., із ПрАТ «Європейський страховий союз» - пеню у розмірі 238 грн 36 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 вересня 2017 року сталася ДТП, винним у якій визнано ОСОБА_2 . Відповідач буксирував причеп ВАЗ 8142, номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок чого пошкоджено належний йому автомобіль КІА РІО, номерний знак НОМЕР_2 . Згідно із проведеним дослідженням розмір матеріального збитку становить 210 682 грн 20 коп. Страховиком заподіювача шкоди ПрАТ «Європейський Страховий Союз» здійснено страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності в розмірі 100 тис. грн, але несвоєчасно.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2019 року позов задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між розміром фактичної шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 110 682 грн 20 коп.У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені з ПрАТ «Європейський страховий союз» відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та стягнення судового збору скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
01 квітня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та
у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених
у цій же нормі ЦПК України.
За змістом пункту першого частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Оспорювана сума становить 110 682 грн 20 коп., яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб(2 102 грн х 100 = 210 200 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Заявник зазначає, що в цій справі суд не врахував як доказ обґрунтованості позову висновок експертного автотоварознавчого дослідження, а в постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року та у постанові від 13 травня 2019 року такий висновок є належним доказом у справі. Таким чином, доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником доводи не дають підстав для висновку про те, що ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Використання оціночних категорій, зокрема, таких понять, як: «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «виняткове значення для учасника», тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом
1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» про стягнення коштів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: С. П. Штелик
А. А. Калараш
В. М. Сімоненко