Ухвала
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 202/6769/18
провадження № 61-5856ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати сум, що належить від підприємства та моральної шкоди,
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним вище позовом.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати сум, що належить від підприємства та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 1 березня 2017 року по 12 липня 2017 року в розмірі 22 638 грн 88 коп. В іншій частині позову щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2020 року апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволено. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2019 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати сум, що належить від підприємства та моральної шкоди відмовлено.
24 березня 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку
ОСОБА_1 подано касаційну скаргу (надійшла 31 березня 2020 року) на постанову постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого
2020 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заявник обґрунтовує касаційну скаргу неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, виходячи з наступних підстав.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята
статті 19 ЦПК України).
Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 22 638 грн 88 коп., середнього заробітку у розмірі 88 195 грн 25 коп. та моральної шкоди у розмірі 20 тис. грн.
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.
У вказаній справі ціна позову становить 130 834 грн 13 коп., яка станом
на 1 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн ? 100 = 210 200 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до наведених приписів ЦПК України.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Таких випадків судом не встановлено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України
суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної
інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 28 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати сум, що належить від підприємства та моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович