Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 161/4756/19
провадження № 61-16866св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2019 року у складі судді Івасюти Л. В. та ухвалу Волинського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у складі судді Федонюк С. Ю.,
Описова частина
Короткий зміст вимог, судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
У березні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду зі скаргою на дії державного виконавця та просили скасувати постанову Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Левчук І. О. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26 лютого 2019 року у виконавчому провадженні № 44820072.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2019 року скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на дії державного виконавця залишено без руху, оскільки вона не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, заявниками не зазначено, в чому конкретно полягає неправомірність дій державного виконавця, незаконність оскаржуваної постанови, не додано копію скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників судового процесу, не засвідчено належним чином копії документів, доданих до скарги.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2019 року скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на дії державного виконавця визнано неподаною та повернуто заявникам.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявники у визначений судом термін не виконали вимоги ухвали від 25 березня 2019 року, не усунули недоліки скарги на дії державного виконавця.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, заявники оскаржили її в апеляційному порядку.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 31 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області у цій справі залишено без руху та надано десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків, зокрема, зазначення у прохальній частині апеляційної скарги, яку саме ухвалу суду першої інстанції вони оскаржують, надання документів на підтвердження повноважень ОСОБА_3 як адвоката на представництво інтересів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 31 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області у цій справі визнано неподаною та повернуто особам, які її подали, оскільки вони не усунули її недоліки, що відповідно до положень частини третьої статті 185, частини другої статті 357 ЦПК України є підставою для повернення апеляційної скарги.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2019 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 31 липня 2019 року і задовольнити скаргу на дії державного виконавця та апеляційну скаргу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Луцького міськрайонного суду Волинської області.
14 січня 2020 року справа № 161/4756/19 надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга на ухвалу Волинського апеляційного суду від 31 липня 2019 року підлягає залишенню без задоволення, а провадження за касаційною скаргою на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2019 року необхідно закрити.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Системний аналіз вказаних норм процесуального права, дає підстави дійти висновку про те, що особа, яка бере участь у справі, має право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції лише після її перегляду в апеляційному порядку. У разі оскарження судового рішення, яке не переглядалося в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Як вбачається з касаційної скарги, заявники просять скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2019 року, якою скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на дії державного виконавця визнано неподаною та повернуто заявникам, проте зазначена ухвала суду першої інстанції не була предметом апеляційного перегляду, оскільки апеляційна скарга була повернута заявникам, а тому касаційне провадження в цій частині слід закрити, оскільки касаційному перегляду підлягають лише ті судові рішення суду першої інстанції, які були предметом апеляційного перегляду.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2019 року підлягає закриттю.
Встановлено, що не погоджуючись з ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2019 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 31 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме: зазначення у прохальній частині апеляційної скарги, яку саме ухвалу суду першої інстанції вони оскаржують, надання документів на підтвердження повноважень ОСОБА_3 як адвоката на представництво інтересів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Надано заявникам строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
Супровідним листом № 161/4756/19/7832/2019 від 03 червня 2019 року копію вищевказаної ухвали надіслано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресами, вказаними в апеляційній скарзі.
10 червня 2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 отримали копію ухвали Волинського апеляційного суду від 31 травня 2019 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 40-42).
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
У частинах першій-третій статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина тертя статті 185 ЦПК України).
Встановивши, що станом на 31 липня 2019 року та протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 не усунули її недоліки, апеляційний суд дійшов правильних висновків про визнання апеляційної скарги неподаною та її повернення відповідно до положень частини третьої статті 185 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 31 липня 2019 року залишити без задоволення.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 31 липня 2019 року залишити без задоволення.
Ухвалу Волинського апеляційного суду від 31 липня 2019 року залишити без змін.
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2019 року закрити.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук