Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №825/896/18
адміністративне провадження №К/9901/56698/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час несення служби на нижче оплачуваній посаді, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.03.2018, ухвалене у складі головуючого судді Соломко І.І., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018, постановлену у складі колегії суддів: Троян Н.М. (головуючий), Бужак Н.П., Костюк Л.О.
І. Суть спору
1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління національної поліції в Чернігівській області, в якому просив суд:
1.1. - визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Чернігівської області від 12.01.2018 № 6 о/с в частині призначення позивача заступником начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу ГУНП начальником слідчого відділення, установивши, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988, посадовий оклад у розмірі 3000 грн, звільнивши з посади начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП;
1.2. - поновити позивача на посаді начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Чернігівській області з 12.01.2018, з розміром посадового окладу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»;
1.3. - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 різницю в грошовому забезпеченні за час несення служби на нижче оплачуваній посаді, за період з 12.01.2018 по день винесення судового рішення.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що з 07.11.2015 він проходить службу в Національній поліції України. З 18.08.2017 наказом ГУНП в Чернігівській області № 211 о/с його призначено на посаду начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Чернігівській області. Наказом ГУНП в Чернігівській області від 12.01.2018 № 6 о/с відповідно до статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено з посади начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Чернігівській області та призначено заступником начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП - начальником слідчого відділення. Позивач уважає, що посада, яку він обіймав, і посада, на яку його переміщено за спірним наказом, не є рівнозначними, оскільки посадовий оклад, функціональні обовязки і підпорядкування, є різними. Крім того, відповідно до статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника, що не було враховано відповідачем.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 07.11.2015 проходить службу в Національній поліції України.
4. Наказом ГУНП в Чернігівській області від 18.08.2017 № 211 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП, установивши, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988, посадовий оклад у розмірі 3100 грн (а.с. 27).
5. Наказом начальника ГУНП у Чернігівській області від 12.01.2018 № 6 о/с відповідно до до пункту 2 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 призначено заступником начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП - начальником слідчого відділення, установивши, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988, посадовий оклад у розмірі 3000 грн, звільнивши з посади начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП (а.с.28).
6. Позивача переміщено на посаду заступника начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП- начальника слідчого відділення відповідно до пункту 2 частини першої статті 65 Закону від 02.07.2015 № 580-VІІІ для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. Підставою для прийняття спірного наказу слугував висновок, затверджений начальником ГУНП в Чернігівській області від 11.01.2018 про необхідність переміщення поліцейського для більш ефективної служби (а.с.33).
7. Обґрунтовуючи необхідність переміщення позивача, відповідачем у висновку від 11.01.2018 зазначено, що протягом тривалого часу посада начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП - начальника слідчого відділення залишається вакантною, що негативно впливає на стан розслідування кримінальних проваджень цього відділення поліції. На виконання вимог статті 65 Закону України «Про національну поліцію», враховуючи значний досвід керівної діяльності (в тому числі у слідчих підроздлах) полковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Чернігівській області, беручи до уваги значущість цього питання, для укріплення керівної ланки вказаного вище відділення поліції, забезпечення контролю за виконанням поставлених завдань та формування професійного ядра органу досудового розслідування Вараинського відділення поліції, з метою уникнення прорахунків в організації службової діяльності, для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби ГУНП в Чернігівській області вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП- начальника слідчого відділення (а.с. 33).
8. Позивач уважаючи, що посада, яку він обіймав позивач, і посада, на яку його переміщено за спірним наказом не є рівнозначними, в зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 15.03.2018 у задоволенні позову відмовив.
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи наказ ГУНП Чернігівській області від 12.01.2018 № 6 о/с діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстави для визнання протиправним та скасування такого відсутні.
11. Крім того, позовні вимоги про поновлення позивача на посаді начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП з 12.01.2018 та стягнення різниці в грошовому забезпеченні за час несення служби на нижче оплачуваній посаді, за період з 12.01.2018 по день винесення судового рішення, задоволенню також не підлягають, оскільки є похідними від першої вимоги, в задоволенні якої відмовлено.
12. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 31.05.2018 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
13. У касаційні скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
14. У доводах касаційної скарги відповідач, зокрема, зазначає , що судами попередніх інстанцій невірно витлумачено поняття «рівнозначна посада»; посада, яку він обіймав, і посада, на яку його переміщено за спірним наказом, не є рівнозначними, оскільки посадовий оклад, функціональні обовязки і підпорядкування, є різними; грошове забезпечення позивача на новій посаді є значно нижчим, ніж на попередній, що суттєвао порушує його права на працю.
15. У відзиві на касаційну ГУНП в Чернігівській області вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України від 02.07.2015 № 580-VІІІ «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІІІ) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114).
18. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
19. За змістом частини першої статті 59 Закону України № 580-VІІІ, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
20. Процедура переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції передбачена статтею 65 Закону № 580-VІІІ.
21. Згідно з частиною першою ціє статті Закону № 580-VІІІ переміщення поліцейських здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону; 3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону; 4) у зв'язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.
22. Відповідно до пункту 8 частини десятої статті 62 Закону № 580-VІІІ поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов'язків та своїх професійних, особливих якостей.
23. Частинами восьмою-дев'ятою статті 65 Закону № 580-VІІІ визначено, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
24. За приписами пункту 8 частини десятої статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов'язків та своїх професійних, особистих якостей.
25. Разом з цим пунктом 40 Положення № 114 обумовлено, що призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. При цьому враховується, в тому числі, що при призначенні на посади і переміщенні по службі осіб рядового і начальницького складу має забезпечуватися використання їх за основною чи спорідненою спеціальністю або згідно з набутим досвідом, а при необхідності використання на посадах за новою для них спеціальністю призначенню має передувати відповідна перепідготовка.
26. Згідно з підпунктом «б» пункту 42 Положення № 114 переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться: на рівнозначні посади - у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров'я, віку та підготовки за новою спеціальністю.
VI. Оцінка Верховного Суду
27. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
28. Предметом спору у цій справі є правомірність переміщення позивача на посаду заступника начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП- начальника слідчого відділення відповідно до пункту 2 частини першої статті 65 Закону № 580-VІІІ.
29. Аналіз положень пункту 2 частини першої статті 65 Закону від 02.07.2015 № 580-VІІІ дає підстави для висновку, що її застосування можливе виключно в разі переміщення особи на рівнозначну посаду.
30. У свою чергу визначення рівнозначної посади міститься в Законі України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) та відповідно до статті 2 цього Закону означає посаду державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
31. За змістом статті 51 Закону № 889-VIII, посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці: до групи 1 належать посади керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади; до групи 7 належать посади головних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 8 належать посади провідних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 9 належать посади спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади. Прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
32. Крім того зі змісту наведеної статті вбачається, що державні органи поділяються за юрисдикцією, яка поширюється: на всю територію України, на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя, або на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, в залежності від чого встановлюється відповідний розмір посадових окладів працівників.
33. З матеріалів справи вбачається, що посадовий оклад начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП становить 3100 грн, а посадовий оклад заступником начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП-начальником слідчого відділення - 3000 грн. Слід зазначити, що різниця у 100 гривень не може сприйматись як нерівнозначність грошового забезпечення за загаданими посадами, оскільки остаточне грошове забезпечення за згаданими посадами зрівнюється за рахунок премій.
34. Так, за вказаними посадами передбачений однаковий розмір надбавки та премії.
35. З довідки Управління фінансового забезпечення ГУНП в Чернігівській області про розмір грошового забезпечення поліцейського Жерняка С.М. від 13.03.2018 № 487/124/21/01-2018 вбачається, що грошове забезпечення позивача станом на 11.01.2018 складається із посадового окладу 3100 грн, окладу за спеціальне звання 2200 грн, надбавки за стаж служби в поліції (40%) 2120 грн, надбавки за службу в умовах режимних обмежень (10%) 310 грн, щомісячної премії (5,366 %) 414 грн 79 коп. (а.с.105).
36. При цьому, згідно вказаної довідки, грошове забезпечення поліцейського ОСОБА_1 станом на 12.01.2018 складається із посадового окладу 3000 грн, окладу за спеціальне звання 2200 грн, надбавки за стаж служби в поліції (40%) 2080 грн, надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15%), щомісячної премії (5,366%) 390 грн 64 коп. (а.с.105).
37. Отже, різниця в окладі на 100грн. не може підставою на підтвердження висновку позивача, що ці посади не є рівнозначними та не може сприйматися як нерівнозначність грошового забезпечення за згаданими посадами.
38. До подібних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у рішенні від 28 листопада 2018 у справі № 820/6677/16 (п.34).
39. Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першоїх та апеляційної інстанції, які зазначили, що виходячи з функціональних обов'язків позивача як начальника слідчого відділення-заступника начальника Варвинського відділення поліції, Верховний Суд звертає увагу, що обсяг повноважень, покладених на начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості є тотожним повноваженням начальника слідчого відділення-заступника начальника Варвинського відділення поліції у межах територіальної підвідомчості.
40. Крім повноважень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, він координує діяльність відділу та оперативних підрозділів (карного розшуку, інших підрозділів) щодо досудового розслідування кримінальних правопорушень з моменту внесення до ЄРДР відомостей про їх учинення. Забезпечує ефективне використання слідчими оперативної інформації при досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень, розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування. Організовує та забезпечує взаємодію слідчих з оперативними підрозділами при здійсненні ними слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, а також з органами, що здійснюють експертну діяльність, органами прокуратури і суду (а.с.77-80; 84-88).
41. Згідно витягу із штатного розпису (штату), затвердженого наказом Національної поліції від 24.10.2016 № 1055 (а.с.89-100), посада начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП відноситься до середнього складу поліції.
42. Аналогічне визначено за посадою заступника начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП - начальника слідчого відділення, на яку позивача переміщено.
43. Згідно довідки Управління кадрового забезпечення ГУНП в Чернігівській області від 22.02.2018 №504/124/20/01-2018 відповідно до положень наказу Національної поліції №142-2015 «Про затвердження Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних звань», граничні звання за посадами заступник начальника відділення поліції та начальник відділу (у складі управління чи відділу поліції) рівнозначні - майор поліції (а.с. 64).
44. Щодо порівняння ступеню підпорядкованості, слід зауважити, що начальник відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Чернігівській області та заступник начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП - начальник слідчого відділення, - це керівники органу досудового розслідування. Завданням керівника органу досудового є організація роботи очолюваного ним слідчого підрозділу відповідно до повноважень, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України. Зазначені посади підпорядковані начальнику ГУНП в Чернігівській області.
45. Наведене свідчить про рівнозначність посади начальник відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Чернігівській області та заступник начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП - начальник слідчого відділення, виходячи з однакового ступеню підпорядкованості - начальнику ГУНП в Чернігівській області, однакового кола посадових обов'язків та однакового грошового забезпечення.
46. Посилання ОСОБА_1 на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанції стосовно рівнозначності посад, оскільки начальник відділу розслідування злочинів слідчого управління ГУНП в Чернігівській області та заступник начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП - начальник слідчого відділенн, відносяться до посад, які зазначені у різних додатках Постанови Кабінету Міністрів від 11 листоада 2015 року № 988, не приймається до уваги, оскільки у цій Постанові КМУ взагалі відсутнє розмежування посад за групами, як це передбачено Законом № 889.
47. Отже, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, приймаючи наказ ГУНП Чернігівській області від 12.01.2018 № 6 о/с діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстави для визнання протиправним та скасування такого відсутні.
48. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
49. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
50. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).
51. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
52. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
53. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі № 825/896/18 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко