Іменем України
16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 540/654/19
адміністративне провадження № К/9901/31421/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 540/654/19
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку,
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: В. В. Хомякова) від 03 липня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Т. М. Танасогло, Д. В. Запорожан, Ю. В. Осіпов) від 02 жовтня 2019 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, у якому просив:
- стягнути середній заробіток за час затримки виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі № 821/858/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області за період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2019 року в сумі 73319,68 грн. з відрахуванням до бюджету обов'язкових платежів; зобов'язання у 10-денний строк подати звіт про виконання рішення суду.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що наказом Міністерства юстиції України від 25 травня 2015 року № 1674/к позивача було призначено на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, а наказом Міністерства юстиції України від 26 травня 2016 року № 3088/к позивача було звільнено з посади. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі № 821/858/16 наказ про звільнення скасовано та поновлено позивача на займаній посаді. Рішення суду про поновлення на посаді допущено до негайного виконання. 07 грудня 2016 року було видано виконавчий лист. Постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі № 821/858/16 в частині поновлення його на посаді добровільно шляхом прийняття відповідного наказу Міністерством юстиції України не виконана, внаслідок чого він має право, відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі. Водночас, зазначено, що за затримку виконання рішення суду в період з 23 листопада 2016 року по 31 липня 2018 року в судовому порядку рішенням у справі № 2140/1510/18 вже було стягнуто 183957,76 грн. середнього заробітку.
3. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року вирішено залучити до участі у справі в якості відповідача-2 - Міністерство юстиції України.
4. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, задоволено адміністративний позов.
Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 73319,68 грн. за час затримки виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі № 821/858/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, за період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2019 року, з відрахуванням до бюджету обов'язкових платежів.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 13 листопада 2019 року Міністерства юстиції України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
6. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року визнано поважними причини та поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
7. 13 грудня 2019 року на адресу Верховного Суду найшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
8. Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом Міністерства юстиції України від 25 травня 2015 року № 1674/к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, із збереженням 9 рангу державного службовця, в порядку переведення, як такого, що успішно пройшов стажування, з випробувальним терміном шість місяців.
10. Наказом Міністерства юстиції України від 23 травня 2016 року № 2917/к ОСОБА_1 присвоєно 6 ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби з 01 травня 2016 року.
11. Наказом Міністерства юстиції України від 26 травня 2016 року № 3088/к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 27 травня 2016 року за власним бажанням відповідно до частини 2 статті 86 Закону України «Про державну службу».
12. 27 травня 2016 року в. о. начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області прийнято наказ № 1244/1 «Про звільнення ОСОБА_1 », яким оголошено наказ Міністерства юстиції України від 23 травня 2016 року № 2917/к.
13. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі № 821/858/16 визнано протиправними та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 3088/к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області», наказ Головного територіального управління юстиції у Херсонській області № 1244/1 від 27 травня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 », вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з 27 травня 2016 року та стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 54880 грн.
14. Рішення суду про поновлення на посаді допущено до негайного виконання, 07 грудня 2016 року було видано виконавчий лист, в якому боржником зазначено Мінюст України.
15. Крім цього, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду по справі № 2140/1510/18 від 12 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року, позов задоволено частково, якою стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі № 821/858/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області за період з 23 листопада 2016 року по 31 липня 2018 року в сумі 183957,76 грн.
16. На день розгляду даної справи постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі № 821/858/16 в частині поновлення позивача на займаній посаді залишається невиконаною, що сторонами не заперечується, хоч є законною і не скасована касаційною судовою інстанцією. Наведена постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін постановою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року.
17. Позивач вважає, що він має право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, що і стало підставою для звернення до суду із цим адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що рішення суду в частині поновлення позивача на посаді добровільно шляхом прийняття відповідного наказу Міністерством юстиції України не виконано, внаслідок чого позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
19. Окрім того, суди зазначили, що отримання заробітної плати за іншим місцем роботи не є підставою для позбавлення позивача від права на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
20. При цьому, суди дійшли висновку про те, що сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді позивача може бути стягнута лише з Міністерства юстиції України, оскільки саме на Міністерство юстиції України покладено обов'язок винесення наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Херсонській області.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
22. Зокрема, скаржник наводить доводи аналогічні доводам апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
24. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
25. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
27. Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
28. Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
29. В частині шостій статті 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
30. Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
31. Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом
32. За статтею статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
33. Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
34. Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
35. З огляду на встановлені державні гарантії обов'язковості виконання судових рішень, Верховний Суд зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
36. Верховний Суд зазначає, що невиконання або несвоєчасне виконання судового рішення є відповідною підставою для звернення позивача до суду. При цьому, позивач наділений правом самостійно обирати спосіб захисту його порушених прав, як то шляхом звернення до суду з відповідним позовом, так і шляхом встановлення контролю за виконанням судового рішення про поновлення його на посаді.
37. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 червня 2018 року по справі № 826/808/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
38. З матеріалів справи вбачається, що позивач на посаді начальника Головного територіального управління юстиції в Херсонській області поновлений не був, що свою чергу свідчить про затримку відповідачем виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та зумовлює породження у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки в силу приписів статті 236 КЗпП України.
39. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на відсутність наказу про поновлення позивача на роботі за рішенням суду та відповідно неможливість встановити строк затримки виконання рішення суду є необґрунтованими, оскільки вказані обставини не є підставою для звільнення відповідача від виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника і у зв'язку з невиконанням такого рішення від обов'язку виплатити останньому середнього заробітку на підставі положень статті 236 КЗпП України.
40. Доводи відповідача про те, що при визначенні суми середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, судами не було враховано, що після звільнення позивач працевлаштований і отримує певний дохід, Верховний Суд відхиляє, оскільки виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин законодавством не передбачено.
41. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.
42. При цьому, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, що сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді позивача може бути стягнута лише з Міністерства юстиції України, оскільки відповідно до пункту 9 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, начальники Головних територіальних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі призначаються на посади та звільняються з посад державним секретарем Міністерства юстиції України, тобто саме на Міністерство юстиції України покладено обов'язок винесення наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Херсонській області.
43. На підставі викладеного, Верховний Суд погоджується із судами попередніх інстанцій, що позивач без поважних підстав на час звернення до суду не поновлений на посаді, відповідна постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2015 року, яка набрала законної сили, не виконана. Тому позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відповідно до статті 236 КЗпП України.
44. Питання правомірності розміру середнього заробітку позивача за час затримки виконання рішення не є предметом касаційного оскарження, а тому не аналізуються Судом.
45. Окрім вищевикладеного, суд касаційної інстанції наголошує на тому, що виходячи з визначених процесуальним законом меж предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права. Натомість, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності в судах першої та апеляційної інстанції, які вирішують питання факту.
46. Доводи, викладені у касаційній скарзі, підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
47. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
48. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
49. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
50. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
51. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
52. Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що наявні законні підстави для задоволення позовних вимог.
53. Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 540/654/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов