Ухвала
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 212/4753/17
провадження № 61-5959ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання дій незаконними, визнання права на забезпечення та встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників,
У серпні 2017 року позивачі звернулись до суду з позов до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (далі - АТ «ОГС «Криворіжгаз») в якому росили визнати незаконним дії АТ «ОГС «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 ; визнати незаконним встановлений АТ «ОГС «Криворіжгаз» позивачам режим нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно з показаннями загальнобудинкового вузла обліку газу для побутових споживачів; зобов'язати АТ «ОГС «Криворіжгаз» з 01 січня 2017 року поновити позивачам як побутовим споживачамрежим нарахування природного газу відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України; визнати за позивачами право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ «ОГС «Криворіжгаз»; визнати, що АТ «ОГС «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов'язано за власний рахунок в термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення у квартирах позивачів індивідуальні газові лічильники як побутовим споживачам, що проживають в будинку АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтували тим, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 між позивачами та АТ «ОГС «Криворіжгаз» був укладений публічний типовий договір з постачання природного газу споживачам. Сумлінно виконуючи всі умови цього договору, відповідачі регулярно оплачували рахунки АТ «ОГС «Криворіжгаз» про сплату послуг за договором в терміни, визначені в рахунках. Проте АТ «ОГС «Криворіжгаз» в односторонньому порядку перестало виконувати свої зобов'язання, визначені пунктом 6.2. цього договору в частині забезпечення споживачів безперервним постачанням природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором та забезпечення належної якості надання послуг з постачання природного газу відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору. У грудні 2016 року АТ «ОГС «Криворіжгаз» встановило відповідачам на будинок АДРЕСА_1 загальнобудинковий вузол обліку газу. У лютому 2017 року їм стало відомо, що АТ «ОГС «Криворіжгаз» в односторонньому порядку з 01 січня 2017 року почало нараховувати об'єми використаного природного газу згідно з показаннями загальнобудинкового прибору обліку газу.
АТ «ОГС «Криворіжгаз» не уклало договору на зняття показань будинкового вузла обліку, не склало акта балансового розмежування зі схемою та акт первинних показників лічильника та вводу лічильника в експлуатацію.
У зв'язку із численними порушеннями процедури введення в експлуатацію загальнобудинкового вузла обліку газу існує вірогідність у завищенні фактичних показань лічильника з метою покладення на позивачів додаткових витрат за спожитий природний газ. Фактично їх АТ «ОГС «Криворіжгаз» усунуло від процедури щомісячного зняття показань загально будинкового прибору обліку газу.
З метою забезпечення раціонального використання природних ресурсів та забезпечення оплати кожним споживачем фактично спожитого об'єму газу позивачі неодноразово звертались до АТ «ОГС «Криворіжгаз» із заявами про встановлення безкоштовних індивідуальних газових лічильників у власних квартирах на підставі статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного облік природного газу». Листом АТ «ОГС «Криворіжгаз» від 22 травня 2017 року № Кд 02.3.2?ЛВ-9243-0517 їм повідомлено, що АТ «ОГС «Криворіжгаз» не передбачено фінансування робіт з встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано незаконними дії АТ «ОГС «Криворіжгаз» щодо встановлення 30 листопада 2016 року загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 .
Визнано незаконним встановлений АТ «ОГС «Криворіжгаз» режим нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно з показанням загальнобудинкового прибору обліку газу та зобов'язано АТ «ОГС «Криворіжгаз» за період з 01 січня 2017 року до 07 лютого 2017 року здійснити перерахунок спожитого природного газу, відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників. В задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ «ОГС «Криворіжгаз».
Зобов'язано АТ «ОГС «Криворіжгаз» встановити індивідуальні газові лічильники у строк та порядок, передбачений Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» відповідним побутовим споживачам у будинку АДРЕСА_1 (позивачам).
У задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання АТ «ОГС «Криворіжгаз» встановити індивідуальні газові лічильники споживачам ОСОБА_5 , ОСОБА_21 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у спірному випадку порушено права споживачів встановленням загальнобудинкового приладу обліку газу замість квартирних лічильників газу побутовим споживачам у будинку АДРЕСА_1 , оскільки такі дії вчиненні з порушенням положень Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу газорозподільчих систем, Типового договору розподілу природного газу.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року апеляційну скаргу АТ «ОГС «Криворіжгаз» залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «ОГС «Криворіжгаз», в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, яка по суті є малозначною, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову яких не перевищує двохсот п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом цього позову є визнання дій незаконними, визнання права на забезпечення та встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників.
Отже, ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України, суд може віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає цю справу малозначною.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені випадки.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
Доводи касаційної скарги хоча і містять посилання на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте в основному зводяться до незгоди із встановленими обставинами та оцінкою доказів.
Верховний Суд також враховує існуючу судову практику, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17-ц (провадження № 14-347цс18).
Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки АТ «ОГС «Криворіжгаз» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання дій незаконними, визнання права на забезпечення та встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Яремко
А. С. Олійник
С. О. Погрібний