09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 308/3035/13-ц
провадження № 61-6353ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором у розмірі 139 533 доларів 18 центів США, мотивуючи вимоги тим, що 15 травня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладений договір невідновлювальної кредитної лінії № 26, згідно якого позичальник отримав кредит в сумі 150 тис. доларів США зі сплатою 13 % річних. Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 11 лютого 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 139 533 доларів 18 центів США, що еквівалентно 1 115 288 грн 71 коп., які позивач просив стягнути з боржника.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 листопада 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 26 від 15 травня 2007 року станом на 11 лютого 2013 року в сумі 139 533 доларів 18 центів США. Вирішено питання про судові витрати.
Романок М. І . як особа, яка не брала участі у справі оскаржив в апеляційному порядку рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 листопада 2016 року.
31 січня 2020 року на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_5 про заміну позивача у справі на його правонаступника ОСОБА_5 , мотивована тим, що 29 вересня 2017 року укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно якого ТзОВ «Інвест-Кредо» відступило ОСОБА_5 всі права за іпотечним договором № 26 від 15 травня 2007 року. При цьому, згідно вказаного договору, такий укладено у зв'язку з укладенням між сторонами договору про відступлення прав вимоги за Договором невідновлювальної кредитної лінії № 26 від 15 травня 2007 року. Згідно Договору Факторингу від 29 вересня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» відступило ТзОВ «Інвест-Кредо» свої права грошової вимоги до боржника ОСОБА_3 за Договором невідновлювальної кредитної лінії № 26 від 15 травня 2007 року; за Генеральним договором № 65 від 10 серпня 2006 року та Додатковою угодою № 2 до Генерального договору № 65 від 10 серпня 2006 року.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 04 березня 2020 року замінено у цій справі заявника публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на його правонаступника, а саме: ОСОБА_5 .
03 квітня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою наухвалу Закарпатського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, в якій просить скасувати вказану ухвалу.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_5 не має ліцензії на проведення фінансових операцій із валютними коштами та не мав повноважень виступати фактором за договором відступлення права вимоги, що фактично є договором факторингу. Таким чином, апеляційний суд не міг залучити ОСОБА_5 правонаступником банку. При вирішенні спірного питання апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 761/20611/17.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження)вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Ухвала апеляційного суду про заміну сторони у справі не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права при вирішенні питання про заміну сторони у справі є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування та тлумачення.
Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Перехід права вимоги за Договором невідновлювальної кредитної лінії № 26 від 15 травня 2007 року, стороною якого є ОСОБА_3 , та договором забезпечення цього кредиту до ОСОБА_5 апеляційний суд встановив іздоговору про відступлення прав вимоги від 29 вересня 2017 року, згідно якого ТзОВ «Інвест-Кредо» відступило ОСОБА_5 всі права за іпотечним договором № 26 від 15 травня 2007 року. При цьому, згідно вказаного договору, такий укладено у зв'язку з укладенням між сторонами договору про відступлення прав вимоги за Договором невідновлювальної кредитної лінії № 26 від 15 травня 2007 року. Згідно Договору Факторингу від 29 вересня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» відступило ТзОВ «Інвест-Кредо» свої права грошової вимоги до боржника ОСОБА_3 за Договором невідновлювальної кредитної лінії № 26 від 15 травня 2007 року; за Генеральним договором № 65 від 10 серпня 2006 року та Додатковою угодою № 2 до Генерального договору № 65 від 10 серпня 2006 року.
Наведені договори відступлення права вимоги не визнано недійсними, а тому вони зберігають правові наслідки, передбачені ними (стаття 204 ЦК України).
Оскільки внаслідок укладення договорів про відступлення прав вимоги від 29 вересня 2017 року відбулося правонаступництво прав та обов'язків кредитора за Договором невідновлювальної кредитної лінії № 26 від 15 травня 2007 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про заміну позивача ПАТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника ОСОБА_5 .
Доводи касаційної скарги про те, що при вирішенні спірного питання апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 761/20611/17, є безпідставними, оскільки у вказаній постанові касаційний суд переглядав справу про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, а предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому у постанові від 11 грудня 2019 року Верховний Суд не вирішував питання щодо заміни сторони у справі. Тобто, висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними із обставинами цієї справи.
Крім того, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), такі обставини є підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, тобто рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Заявник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про заміну сторони у справі, тобто судове рішення, визначене частиною третьою статті 389 ЦПК України, а тому пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України не може бути підставою перегляду оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
Таким чином доводи касаційної скарги про порушення при ухваленні оскаржуваного судового рішення апеляційним судом норм процесуального права є необґрунтованими, а правильне застосовування апеляційним судом норм права при вирішенні питання про заміну сторони є очевидним.
Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: С. П. Штелик
А. А. Калараш
В. М. Сімоненко