Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 753/16728/19
провадження № 61-2235св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - акціонерне товариство «Укрсоцбанк», державне підприємство «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» державний реєстратор Мосійчук Оксана Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк», яка підписана представником Гамор Наталією Вікторівною, на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 серпня 2019 року у складі судді Комаревцевої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,
Історія справи
Короткий зміст заявлених вимог
22 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; заборонити представникам АТ «Укрсоцбанк» та будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії щодо спірної квартири, а саме: входження в спірну квартиру представників ПАТ "Укрсоцбанк" та третіх осіб, вселення та реєстрацію представників ПАТ "Укрсоцбанк" та третіх осіб як постійних чи тимчасових мешканців.
Заява мотивована тим, що 14 червня 2007 року позивачем була придбана у власність квартира АДРЕСА_1 .
04 квітня 2008 між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (назву якого в подальшому змінено на акціонерне товариство «Укрсоцбанк», далі - АТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 030.29-50/357-С відповідно до умов якого позивач отримав у тимчасове користування грошові кошти в сумі 91 000 доларів США зі сплатою 14,0 процентів річних на поточні потреби. 04 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ "Укрсоцбанк" було укладено іпотечний договір № 030.29-50/357-С відповідно до якого квартиру АДРЕСА_1 передано в іпотеку.
26 липня 2019 позивачу стало відомо про те, що власником спірної квартири є АТ "Укрсоцбанк".
Банк як власник має право розпоряджатися спірним майном, в тому числі правом відчуження житла та вселення та реєстрації будь-яких осіб у спірну квартиру. 26 липня 2019 року невідомі особи, які стверджували, що вони є представниками АТ «Укрсоцбанк» намагалися протиправно проникнути у спірну квартиру, використовуючи слюсарні та будівельні інструменти, якими пошкодили замок вхідної двері.
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву про скасування державної реєстрації права власності.
Просив скасувати державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 (запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про власність 30584533 від 01 березня 2019 року 12:30:12, про реєстрацію права власності).
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 серпня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк», ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» державний реєстратор Мосійчук О. В., про визнання протиправною реєстрацію, задоволено.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Заборонено представникам АТ «Укрсоцбанк» та будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії щодо спірної квартири, а саме: входження в спірну квартиру представника ПАТ "Укрсоцбанк" та третіх осіб, вселення та реєстрацію представників ПАТ "Укрсоцбанк" та третіх осіб (постійно чи тимчасово) за адресою: АДРЕСА_1 до набрання рішенням законної сили.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до позбавлення заявника єдиного житла, спірної квартири АДРЕСА_1 , відчуження майна новим власником, що ускладнить виконання рішення суду та унеможливить ефективний захист прав заявника шляхом визнання протиправною реєстрацію.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року апеляційну скаргу АТ «Укрсоцбанк» задоволено частково.
Ухвалу судді Дарницького районного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року в частині заборони представникам АТ «Укрсоцбанк» та будь - яким третім особам вчиняти будь-які дії щодо спірної квартири, а саме: входити в спірну квартиру представникам ПАТ «Укрсоцбанк» та третім особам, вселяти та реєструвати представників ПАТ «Укрсоцбанк» та третіх осіб (постійно чи тимчасово) у квартиру АДРЕСА_1 скасовано та в задоволенні заяви ОСОБА_1 в цій частині відмовлено.
В іншій частині ухвалу судді Дарницького районного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції в частині накладення арешту на спірну квартиру, оскільки такий захід забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами, які заявив ОСОБА_1 , вжиття цього заходу буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, не зумовить фактичного вирішення спору по суті, не порушує будь-яких прав третіх осіб.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині заборони вчиняти дії, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вжиті судом заходи забезпечення позову у вигляді заборони представникам АТ «Укрсоцбанк» та будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії щодо спірної квартири, обмежують права АТ «Укрсоцбанк» як власника на володіння та користування своїм майном.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У грудні 2019 року акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступник АТ «Укрсоцбанк» (далі АТ «Альфа-Банк») подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року в частині накладення арешту, в задоволені заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити в повному обсязі.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених вимог про забезпечення позову, тому в іншій частині в касаційному порядку не переглядаються.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами при постановленні оскаржуваних рішень не взято до уваги: відсутність загрози/ризику невиконання/утруднення виконання можливого рішення суду, відсутність обґрунтованого ризику відчуження квартири; відсутність у заяві про вжиття заходів забезпечення позову пропозиції щодо зустрічного забезпечення; необхідність розгляду зави в судовому засіданні з викликом сторін. Позовні вимоги заявника є немайновими, а отже не можуть забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно та відповідно є неспівмірними із заявленими вимогами.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 рок поновлено АТ «Альфа-Банк» строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 753/16728/19, витребувано справу з суду першої інстанції.
11 березня 2020 року цивільна справа № 753/16728/19 надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
У справі, що переглядається, позивач заявив вимоги про скасування державної реєстрації права власності.
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пункті 6 якої передбачено, що позов може забезпечуватись зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені з порушенням норм процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині залишити без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк», яка підписана представником Гамор Наталією Вікторівною, залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат