15 квітня 2020 року
Київ
справа №826/9567/18
адміністративне провадження №К/9901/5776/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромексплуатація»
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року
у справі №826/9567/18
за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромексплуатація»
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІНДУСТРІЯ ЕНЕРГІЯ» про застосування заходів реагування та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромексплуатація»
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві
про визнання протиправним та скасування припису,-
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромексплуатація» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі №826/9567/18.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року вказану касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам передбачених статтею 330 КАС України та надано десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги (заяви про уточнення касаційної скарги) із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань.
26 березня 2020 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла уточнена касаційна скарга. В даній касаційній скарзі позивач підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС Украйни.
Проаналізувавши матеріали касаційної скарги та ухвалені у справі судові рішення Верховний Суд встановив наступне.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (далі по тексту - позивач, ГУ ДСНС у місті Києві) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромексплуатація» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Будпромексплуатація»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІНДУСТРІЯ ЕНЕРГІЯ» (далі по тексту - третя особа, ТОВ «БУДІНДУСТРІЯ ЕНЕРГІЯ»), у якому просить застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромексплуатація», розташованих за адресою: вул. Будіндустрії, буд. 7 в Голосіївському районі м. Києва до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю.
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не застосовано правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №826/19328/16, та у постанові від 28 травня 2019 року у справі №819/1850/17, що на думку скаржника висловлена подібних правовідносинах.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того з того, що на час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів повного усунення усіх порушень, вказаних в акті перевірки, а тому наявні підстави для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень ТОВ "Будпромексплуатація", розташованих за адресою: вул. Будіндустрії, буд. 7 в Голосіївському районі міста Києва до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності.
Відповідно до вимог пункту 3.1 Національного класифікатору ДК 019:2010 "Класифікатор надзвичайних ситуацій", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 року № 457 (далі - Класифікатор) "Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, зокрема епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров'ю людей, їх загибелі, значних матеріальних утрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об'єкті, ведення там господарської діяльності".
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій території чи території суб'єкта господарювання загрозу життю або здоров'ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище.
Згідно з приписами пункту 25 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров'ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків.
Також розділом 4 Класифікатору встановлено, що надзвичайна ситуація техногенного характеру - це порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті унаслідок транспортної аварії (катастрофи), пожежі, вибуху, аварії з викиданням (загрозою викидання) небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин, раптового руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах телекомунікацій, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічних аварій тощо.
Відповідно до визначення ДСТУ 2272-06 "Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять" небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.
Відповідно до пункту 43 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об'єктах, а також у суб'єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
Згідно з пунктом 33 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов'язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.
Відтак, пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров'ю людей виникає не лише при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, але й за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від шкідливого впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі або підвищують ризик розвитку пожеж.
Проаналізувавши вище наведені норми права, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що інші порушення, що визначені та у повному обсязі не усунуті за наслідками проведення останньої позапланової перевірки відповідача також становлять значний ризик для можливості реагування на надзвичайну ситуацію, а саме пожежу.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновками, що часткове усунення порушень не є усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, експлуатацію будівель ТОВ "Будпромексплуатація", розташованих за адресою: вул. Будіндустрії, буд. 7 в Голосіївському районі міста Києва.
Також суди зазначили, що безпідставними є посилання апелянта на неспіврозмірсть застосованого заходу реагування із виявленими порушеннями, оскільки повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
Суд касаційної інстанції зазначає, що вище наведене твердження про превентивність заходів узгоджується с правовими висновками, які не одноразово були висловлені Верховним Судом, зокрема в постановах від 28 лютого 2019 року у справі № 810/2400/18 та від 20 листопада 2018 року у справі № 826/1024/18.
Суди попередніх інстанцій вивчивши матеріали адміністративної справи проаналізовавши норми права, які підлягають застосуванню в даних спірних правовідносинах прийшов до висновку, що недодержання суб'єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Суд звертає увагу на те, що в постановах Верховного Суду неодноразово викладалися висновки у справах з подібними правовідносинами, зокрема у справі № 810/2400/18.
У справі № 810/2400/18 суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що недодержання суб'єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
Щодо недотримання принципу пропорційності під час застосування такого заходу, як повне зупинення експлуатації об'єкту суд касаційної інстанції зазначив що дане твердження є необґрунтованим, оскільки забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров'я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.
Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов'язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов'язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.
При цьому, Суд враховав, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення суб'єктом господарювання виявлених порушень.
Крім того, застосований до скаржника захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки в закладі охорони здоров'я.
Також такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
Аналізуючи рішення суду апеляційної інстанції, Суд дійшов до висновку, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у справі №810/2400/18 відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції не застосовано правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №826/19328/16 проте, у вказаній справі суди прийшли до висновку, що порушення які не були усунуті суб'єктом господарювання не створюють реальної загрози життю та/або здоров'ю людей. Щодо порушень у сфері протипожежної безпеки судом встановлено, що суб'єкт господарювання дообладнав приміщення системою автоматичної пожежної сигналізації та оповіщенням людей про пожежу.
В той же час у справі №826/9567/18 суди встановили, що встановлені порушення протипожежної безпеки можуть призводити до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення. Оскільки, пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров'ю людей виникає не лише при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, але й за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від шкідливого впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі або підвищують ризик розвитку пожеж.
Також судом апеляційної інстанції надано оцінку доказам відповідача, щодо усунення порушень, а саме, договір з ТОВ «Безпека Плюс» про монтаж системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу від 09 січня 2019 року № МП-01/2019.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що зі змісту акту перевірки складеного акт №42 від 18 лютого 2019 року вбачається, що такі порушення як не обладнання приміщень системами пожежної сигналізації з виводом на пульт централізованого пожежного спостереження відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" та системою оповіщення про пожежу відповідно додатку Б ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" товариством не усунуто.
Доказів, що вказані порушення усунуто відповідачем після 18 лютого 2019 року відповідачем як до суду першої інстанції так і при апеляційному розгляді не надано, сама по собі первинна документація надана в підтвердження виконання умов договору не свідчить про встановлення та належне функціонування вказаних систем.
Виходячи з вище наведеного, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що спір у вказаних справах виник у неподібних справах, тому висновки Верховного Суду зазначені в касаційній скарзі не можуть бути застосовані до даної справи.
Отже, суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до правового висновку Верховного Суду, постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку відсутня, а тому Верховний Суд не вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромексплуатація» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі №826/9567/18 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромексплуатація» третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІНДУСТРІЯ ЕНЕРГІЯ» про застосування заходів реагування та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромексплуатація» до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві про визнання протиправним та скасування припису.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
М.В. Білак
О.А. Губська,
Судді Верховного Суду