Іменем України
16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 1640/2831/18
адміністративне провадження № К/9901/18661/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 1640/2831/18
за адміністративним позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвіга», ОСОБА_1 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Шевяков І. С.) від 17 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Присяжнюк О. В., Жигилій С. П., Спаскін О. А.) від 30 травня 2019 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2018 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило:
- визнати незаконними дії приватного виконавця Скрипника В. Л. з відкриття виконавчого провадження № 56774788;
- визнати незаконними дії приватного виконавця Скрипника В. Л. по зверненню стягнення на майно, що не належить боржнику у виконавчому провадженні № 56774788;
- визнати незаконною бездіяльність приватного виконавця Скрипника В. Л. з неповернення виконавчого документу стягувачу за виконавчим провадженням № 56774788;
- визнати незаконною бездіяльність приватного виконавця Скрипника В. Л. з допущення проведення реалізації предметів іпотеки у виконавчому провадженні № 56774788;
- визнати незаконними дії приватного виконавця Скрипника В. Л . з неперерахування грошових коштів, отриманих ним від реалізації предметів іпотеки, єдиному іпотекодержателю - АТ «УкрСиббанк».
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що відповідачем протиправно відкрито виконавче провадження № 56774788 з виконання виконавчого напису № 1617 від 11 липня 2018 року, виданого приватним нотаріусом нотаріального округу Ганночка О. В., та протиправно вчинені дії щодо звернення стягнення на квартиру загальною площею 140,3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та на приміщення нотаріальної контори загальною площею 82,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Зокрема, позивачем вказано, що приватним виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та виставлення на публічні торги зазначених об'єктів нерухомості, не враховано ті обставини, що вказані квартира та нежитлове приміщення є предметами іпотеки за договорами іпотеки від 20 листопада 2006 року ВЕІ 578415-578418 та від 19 березня 2007 року ВЕЕ 987117-987120, іпотекодержателем відповідно до яких є ПАТ «УкрСиббанк».
Оскільки ПАТ «УкрСиббанк», як єдиний іпотекодержатель зазначеного майна, згоди на укладення будь-яких договорів з предметами іпотеки не надавав, всі правочини, що були вчинені із зазначеним майном є нікчемними і не потребують визнання даного факту, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» відчуження іпотечного майна без згоди іпотекодержателя заборонено. Відтак, дії приватного виконавця щодо виставлення на публічні торги таких об'єктів нерухомості є незаконними та вчиненими без дотримання вимог ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».
3. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвіга» та ОСОБА_1 .
4. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого адміністративного суду від 30 травня 2019 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
5. Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, 02 липня 2019 року АТ «УкрСиббанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
6. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2019 року поновлено строк АТ «УкрСиббанк» на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та установлено строк для подання відзиву.
7. 05 серпня 2019 року до Верховного Суду від приватного виконавця Скрипника В. Л. надійшов відзив на касаційну скаргу АТ «УкрСиббанк», в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
8. Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) укладений договір іпотеки, ВЕІ 578415-578418, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, що є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу від 07 листопада 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Ганночкою О. В., а саме: приміщення нотаріальної контори загальною площею 84,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3.
10. Відомості про іпотеку внесені до Державного реєстру іпотек 20 листопада 2006 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу № 10077795 з Державного реєстру іпотек.
11. 19 березня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) укладений договір іпотеки, ВЕЕ 987117-987120, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, що є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу від 26 лютого 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Ганночкою О. В., а саме: 4-х кімнатну квартиру загальною площею 140,3 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1. 12 . Відомості про іпотеку внесені до Державного реєстру іпотек 19 березня 2007 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу № 11689315 з Державного реєстру іпотек.
13. У подальшому, з інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна позивачу стало відомо наступне.
20 листопада 2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кучиком Сергієм Леонідовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 листопада 2015 року № 26345488 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення іпотеки (номер запису про іпотеку 11801160) квартири за адресою: АДРЕСА_1 , встановленої на підставі Договору іпотеки від 19 березня 2007 року. Як підставу припинення запису про обтяження майна іпотекою зазначено договір іпотеки, заяву банку серія та номер: 44 виданий 20 жовтня 2015 року, видавник АКІБ «УкрСиббанк».
Також, 20 листопада 2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кучиком Сергієм Леонідовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 листопада 2015 року № 26345595 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення іпотеки (номер запису про іпотеку 11801282) приміщення нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_3 , встановленої на підставі Договору іпотеки від 20 листопада 2006 року. Як підставу припинення запису про обтяження майна іпотекою зазначено договір іпотеки, заяву банку серія та номер: 44 виданий 20 жовтня 2015 року, видавник АКІБ «УкрСиббанк».
14. Зазначені рішення приватного нотаріуса Кучика С. Л. були оскаржені ПАТ «УкрСиббанк» до суду.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року, яка набрала законної сили, у справі № 817/872/16 визнано незаконним та скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію припинення обтяження іпотекою приміщення нотаріальної кантори за адресою: АДРЕСА_3 , встановленої на підставі договору іпотеки від 20 листопада 2006 року, Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, номер запису про іпотеку 11801282, відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року: назва реєстру Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер 4084591. 20 листопада 2006 20 року 17:34:37, реєстратор Кременчуцький міський нотаріальний округ.
Також, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року, яка набрала законної сили, у справі № 817/873/16 визнано незаконним та скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію припинення обтяження іпотекою чотирьохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановленої на підставі договору іпотеки від 19 березня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, номер запису про іпотеку 11801160, відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року: назва реєстру Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки 4656484, 19 березня 2007 року 18:15:57, реєстратор: Кременчуцький міський нотаріальний округ.
15. Крім цього, постановою Апеляційного суду Полтавської області від 15 лютого 2018 року у справі № 524/1775/17 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 19 березня 2007 року, що укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 3617, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 140,3 кв. м, житловою площею 100 кв. м, яка належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу від 26 лютого 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. за реєстровим № 2370 та зареєстрований в бюро технічної інвентаризації в книзі М-1 за № 99 та в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 3310497.
16. 21 листопада 2015 року між гр. ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ТОВ «Алвіга» (іпотекодавець) укладений договір іпотеки НАС 434598, згідно з яким у забезпечення виконання іпотекодавцем основного зобов'язання ТОВ «Алвіга» передало в іпотеку приміщення нотаріальної контори загальною площею 84,2 кв. м за адресою АДРЕСА_3 , та 4-хкімнатну квартиру загальною площею 140,3 кв. м за адресою АДРЕСА_1 .
За згодою іпотекодержателя ОСОБА_1 вказані 4-хкімнатна квартира загальною площею 140,3 кв. м та приміщення нотаріальної контори загальною площею 84,2 кв. м перейшли у власність громадянина ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу від 07 січня 2018 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
17. Відповідно до виконавчого напису нотаріуса Ганночки Олександра Вікторовича запропоновано у рахунок задоволення вимог стягувача звернути стягнення на відповідні приміщення нотаріальної контори загальною площею 84,2 кв. м за адресою АДРЕСА_3 , та 4-хкімнатну квартиру загальною площею 140,3 кв. м за адресою АДРЕСА_1 .
18. 13 липня 2018 року до приватного виконавця Скрипника В. Л. надійшла заява стягувача, ОСОБА_1 , про примусове виконання рішення - виконавчого напису нотаріуса №1617.
19. Постановою від 13 липня 2018 року приватний виконавець відкрив виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1617 про звернення стягнення на приміщення нотаріальної контори загальною площею 84,2 кв. м за адресою АДРЕСА_3 , та 4-хкімнатну квартиру загальною площею 140,3 кв. м за адресою АДРЕСА_1 .
20 . Відповідно до отриманої приватним виконавцем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексні номери документів 131016540 та 131014948 вказані об'єкти нерухомості станом на 16 липня 2018 року перебували у власності ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_1 ).
21. 13 липня 2018 року приватним виконавцем винесені постанови про звернення стягнення на вказане майно боржника та про арешт майна боржника.
22. Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 17 липня 2018 року він проти реалізації належної йому квартири та приміщення нотаріальної контори не заперечував.
23. Приватним виконавцем 24 липня 2018 року сформовані та направлені заявки на реалізацію арештованого майна ВП № 56774788 до Полтавської філії ДП «СЕТАМ».
24. Дізнавшись про виконавче провадження № 56774788 ПАТ «УкрСиббанк» листом від 06 серпня 2018 року звернулося до приватного виконавця Скрипника В. Л. та просило припинити реалізацію предмета іпотеки, наполягаючи на своєму переважному праві іпотекодержателя на дані об'єкти нерухомості. До листа банк додав документи щодо виникнення права іпотеки та копії рішень Рівненського окружного адміністративного суду, якими було скасовано реєстраційні записи про припинення іпотеки ПАТ «УкрСиббанк»; копію рішення Апеляційного суду Полтавської області, яким задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» та звернуто стягнення на предмет іпотеки.
25. 10 серпня 2018 року приватний виконавець Скрипник В. Л. вчинив запити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.
Згідно з довідками, отриманими на ці запити, у зазначених реєстрах відсутнє право іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_3 та за адресою АДРЕСА_1 .
26 . У відповідь на листи банку приватний виконавець Скрипник В. Л. 22 серпня 2018 року направив лист, яким повідомив банк про відсутність зареєстрованого права іпотеки на вказані вище об'єкти нерухомості, а також про відсутність передбачених законом підстав для припинення проведення прилюдних торгів. Також звернув увагу, що банком не вжито заходів для поновлення записів про реєстрацію його права іпотеки у державних реєстрах.
27. 27 серпня 2018 року Державним підприємством «СЕТАМ» проведені електронні торги, за наслідком яких переможцем визнано ОСОБА_7 , що придбав приміщення нотаріальної контори загальною площею 84,2 кв. м за адресою АДРЕСА_3 та 4-хкімнатну квартиру загальною площею 140,3 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , про що складені акти реалізації предмета іпотеки.
На депозитний рахунок приватного виконавця Скрипника В. Л . надійшли кошти від ОСОБА_7 за придбання на СЕТАМ лоту № 295118.
28. 30 серпня 2018 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до приватного виконавця Скрипника В . Л. з листами, у яких просив перерахувати саме йому як єдиному законному іпотекодержателю кошти, отримані від реалізації предметів іпотеки.
Зазначені листи надійшли до приватного виконавця Скрипника В. Л. 03 вересня 2018 року.
29. Відповідні кошти на підставі платіжних доручень № 519, № 526 від 03 вересня 2018 року перераховані приватним виконавцем Скрипником В. Л. на банківський рахунок ОСОБА_1 .
30. Постановою від 03 вересня 2018 року приватний виконавець Скрипник В.Л. закінчив виконавче провадження відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
31. Згідно листа приватного виконавця Скрипника В. Л. від 07 вересня 2018 року ПАТ «УкрСиббанк», виконавець повідомив банк про те, що його листи від 30 серпня 2018 року були отримані о 17 год.30 хв. 03 вересня 2018 року вже після завершення виконавчого провадження.
32. Вважаючи, що діями приватного виконавця Скрипника В. Л. щодо відкриття виконавчого провадження № 56774788; щодо звернення стягнення на майно, що не належить боржнику у виконавчому провадженні № 56774788 та щодо неповернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням № 56774788, порушено права позивача, ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
33. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на час відкриття виконавчого провадження № 56774788 та вчинення приватним виконавцем виконавчих дій, у державних реєстрах були відсутні відомості (записи) про право (у т.ч. право іпотеки) ПАТ «УкрСиббанк» на квартиру та приміщення нотаріальної контори, вказані в виконавчому написі нотаріуса, у зв'язку з чим відповідач діяв на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством.
34. Суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» про визнання незаконними дій та бездіяльності приватного виконавця Скрипника В. Л., оскільки під час здійснення виконавчого провадження № 56774788 відповідачем не було допущено прав ПАТ «УкрСиббанк» як іпотекодержателя, так як відсутня обов'язкова державна реєстрації обтяження іпотекою.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
35. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
36. Зокрема, скаржник у касаційній скарзі зазначив про нікчемність договору іпотеки та відсутності правових наслідків за виконавчим написом, відповідно до якого здійснювалось виконавче провадження; про чинність іпотеки АТ «УкрСиббанк» та відсутності підстав для її припинення, та пріоритетність іпотеки саме банку по відношенню до наступних іпотек (за умови їх законності).
37. Також, скаржник зазначив, що без згоди іпотекодержателя відчуження майна заборонено, відтак приватний виконавець мав припинити виконавче провадження. Станом на день відкриття виконавчого провадження, право власності на предмет іпотеки банку (спірні приміщення) були зареєстровані не за боржником по виконавчому провадженню, а за ОСОБА_5 , відтак дії приватного виконавця суперечать вимогам п. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до вимог ст. 46, 51 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець мав підстави для перерахування коштів, отриманих від реалізації предметів іпотеки на користь АТ «УкрСиббанк», проте зазначених дій, відповідач не вчинив.
38. Скаржник звертає увагу, що приватний виконавець, після того, як дізнавшись про обставини справи (недійсність правочинів, чинність іпотеки саме банку та ін.) мав вчинити дії з закінчення виконавчого провадження, застосувавши аналогію п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
39. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
40. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
41. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
42. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
43. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що вони виникли у зв'язку з виконанням приватним виконавцем Скрипником В. Л. виконавчого напису № 1617, виданого 11 липня 2018 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню закони України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», «Про виконавче провадження», «Про іпотеку», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
44. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
45. Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
46. Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
47. Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
48. Отже, законодавством не передбачено повноважень приватного виконавця здійснювати заходи примусового виконання виконавчого документа у спосіб, інакший, аніж визначено безпосередньо самим виконавчим документом.
49. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
50. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
51. Пунктом 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
52. Згідно п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
53. Відповідно до ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
54. Частина 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
55. Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.
56. Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
57. Статтею 4 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
58. Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
59. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
60. Частиною 1, 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
61. Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
62. Судами попередніх інстанцій, у межах розгляду цієї справи, встановлено, що 03 липня 2018 року приватним виконавцем Скрипником В. Л. відкрито виконавче провадження № 56774788 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, який станом на час здійснення виконавчих дій був чинним.
63. Також, судами встановлено, що як на час відкриття виконавчого провадження № 56774788, так і під час вчинення виконавчих дій (реалізації майна на торгах, завершення виконавчого провадження) у державних реєстрах були відсутні відомості (записи) про право (у т. ч. право іпотеки) ПАТ «УкрСиббанк» на нерухоме майно: приміщення нотаріальної контори загальною площею 84,2 кв. м за адресою АДРЕСА_3 , та 4-хкімнатну квартиру загальною площею 140,3 кв. м за адресою АДРЕСА_1 . При цьому, позивач зазначених обставин не спростував, та, крім цього, у судовому засіданні суду першої інстанції, представник позивача цей факт визнала, пояснивши, що після винесення рішень Рівненським окружним адміністративним судом про скасування записів про припинення права іпотеки банку на нерухоме майно, банком було запізно виявлено той факт, що у Державному реєстрі прав на нерухоме майно відповідні записи не були поновлені; також представник позивача відзначив, що банк вважав, що з набранням законної сили цими судовими рішеннями, державна реєстрація відповідного права є поновленою автоматично; а також, що з цього приводу банк звертався до приватного нотаріуса, який здійснював державну реєстрацію цих прав раніше, з клопотанням про відновлення записів та на даний час, спір щодо поновлення записів у реєстрах, перебуває на розгляді Харківського окружного адміністративного суду.
64. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що приватний виконавець, правомірно діяв, згідно вимог ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України; ст. 3, 4 Закону України «Про іпотеку»; ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
65. Також, колегія суддів вважає вірними висновки судів, що права ПАТ «УкрСиббанк» на нерухоме майно були б чинними та мали пріоритет над будь-якими іншими правами, а відтак - підлягали б врахуванню під час проведення виконавчих дій, у тому разі, якби ці права банку були належним чином зареєстровані, однак, дій щодо поновлення державної реєстрації своїх прав, банк не вчинив.
66. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання дій приватного виконавця Скрипника В. Л. щодо відкриття виконавчого провадження № 56774788 та щодо звернення стягнення на майно у виконавчому провадженні № 56774788 протиправними, а також визнання незаконною бездіяльності відповідача з неповернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням № 56774788, з допущення проведення реалізації предметів іпотеки у виконавчому провадженні № 56774788, та щодо визнання незаконними дій приватного виконавця Скрипника В. Л. з неперерахування грошових коштів, отриманих ним від реалізації предметів іпотеки.
Крім цього, аналіз наведених правових норм та обставин справи дають підстави для висновку, що у приватного виконавця відсутні альтернативні варіанти фактичного виконання виконавчого документа та підстав для його закінчення. У цьому випадку приватний виконавець здійснив необхідні заходи для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення (виконавчого напису) у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».
67. Окремо колегія суддів відзначає, що оцінка відносинам у цій справі надана лише щодо правомірності дій приватного виконавця, а захист майнових прав банку має здійснюватися у межах цивільного судочинства.
68. Отже, Суд доходить висновку, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
69. Оцінюючи доводи скаржника у сукупності із встановленими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів зазначає, що вони, з огляду на вищенаведені висновки, не є визначальними у вирішенні цієї справи, у зв'язку з чим не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, а зводяться до переоцінки встановлених обставин справи, а також свідчать про не в повній мірі правильне розуміння завдань адміністративного судочинства, за допомогою якого, скаржник вважає за можливе поновити його порушені майнові права на предмет іпотеки.
70. Отже, за такого правового регулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
71. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
72. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
73. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
74. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
75. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
76. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
77. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
78. Оскільки Суд залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі № 1640/2831/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов