Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа №817/1932/16
адміністративне провадження №К/9901/34706/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання незаконним та скасування акту перевірки та припису, за касаційною скаргою Управління Держпраці у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду у складі судді Махаринця Д.Є. від 06.07.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі суддів: Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В., Франовської К.С. від 17.10.2017,
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2016 року Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області (далі - Управління юстиції, позивач) звернулося з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі - Управління Держпраці, відповідач), у якому просило визнати незаконними та скасувати акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування 14А/04-15 Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та винесений на його підставі припис №14П/04-15/14А від 31.08.2016 (далі - спірні акт, припис).
2. Позовна заява мотивована тим, що Управління юстиції описаних у спірному акті порушень не допускало, а тому у відповідача не було заснованих на законі правових підстав для складання спірних акту і припису відносно позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.07.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, позов задоволено частково та скасовано спірний припис Управління Держпраці. В решті позову відмовлено.
4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що порушення трудового законодавства, про які іде мова у спірних акті та приписі відповідача, були предметом дослідження у справі про адміністративне правопорушення №569/12213/16-п щодо притягнення до адміністративної відповідальності начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення головного бухгалтера Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Тищенко С.І. на підставі частини першої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), провадження у якій закрито судом апеляційної інстанції за відсутністю події та складу правопорушення (постанова Апеляційного суду Рівненської області від 22.11.2016).
5. Суди попередніх інстанцій, зважаючи на положення частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній станом на час вирішення і розгляду цієї справи, визнали встановлені у вищеназваній справі обставини такими, які не підлягають доказуванню, а відтак, з огляду на підтверджений у судовому порядку факт відсутності порушень трудового законодавства, дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог Управління юстиції.
6. Окрім іншого, суди першої та апеляційної інстанцій звертали увагу, що станом на день проведення відповідачем позапланової перевірки, з працівником, за зверненням якого така була призначена ( ОСОБА_1 ), проведено усі розрахунки. При цьому, судами враховано, що на момент проведення перевірки та винесення спірного припису вже набрала законної сили постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 у справі №817/3203/15, якою звільнення ОСОБА_1 було визнано протиправним, а тому був відсутній сам факт звільнення працівника, і, як наслідок, предмет перевірки стосовно порушення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями, Управління Держпраці подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, в період з 29.08.2016 по 31.08.2016 головним державним інспектором праці Поліщук Л.В. на підставі наказу Управління Держпраці від 25.08.2016 №495 та виданого направлення на перевірку від 26.08.2016 №546-Н/01-23, за погодженням із Державною службою України з питань праці, була проведена позапланова перевірка Головного територіального управління юстиції у Рівненській області за зверненням ОСОБА_1 , щодо додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове соціальне страхування, про що складено акт від 31.08.2016 №14а/04-15.
9. Перевіркою встановлено порушення позивачем норм законодавства про працю, зокрема:
- частини третьої статті 115 КЗпП України, частини третьої статті 24 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон №108/95-ВР), а саме: «розмір заробітної плати за першу половину місяця становить менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку посадового окладу працівника». Так, зокрема відповідно до розрахункового листа ОСОБА_1 (додаток №1) за вересень місяць 2015 року розмір заробітної плати за першу половину місяця становить менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку посадового окладу ОСОБА_1 - 500 гривень»;
- частини першої статті 116 КЗпП України, а саме: «при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства не проводиться в день звільнення. Так, виплата всіх сум, що належали ОСОБА_1 від Управління при звільненні 30.09.2016, відповідно до наказу Управління від 30.09.2015 №633/04/к «Про звільнення ОСОБА_1 (додаток №2) була виплачена 05.10.2016 відповідно до платіжного доручення №464 від 05.10.2015 (додаток №3) та платіжної відомості № 01.279 (додаток №4).»;
- частини першої статті 117 КЗпП України, а саме: «у разі невиплати в день звільнення всіх коштів працівнику не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Так, при звільненні ОСОБА_1 30.09.2015 виплата сум, що належали їй від підприємства здійснена 05.10.2015 (платіжної відомості №01.279 (додаток №5) без урахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.».
10. За наслідками проведеної перевірки 31.08.2016 відповідачем видано припис №14П/04-15/14А, яким позивачу приписано:
1. врахувати вимоги та в подальшому не допускати порушень вимог частини третьої статті 115 КЗпП України та частини третьої статті 24 Закону №108/95-ВР;
2. врахувати вимоги частини першої статті 116 КЗпП України та не допускати порушень строків виплати заробітної плати в подальшому;
3. вжити заходів щодо усунення порушень частини першої статті 117 КЗпП України.
11. Незгода з такими актом та приписом відповідача, зумовила звернення до суду з даним позовом.
12. В обґрунтуванні вимог касаційної скарги відповідач посилається на те, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі з'ясували обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, не дослідили і не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, порушили принцип рівності прав учасників процесу та принцип змагальності сторін, не сприяли повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, внаслідок чого ухвалили необґрунтовані та незаконні судові рішення, які, у зв'язку з цим, підлягають скасуванню.
13. Зокрема, скаржник зазначає, що отримавши наказ від Міністерства юстиції України від 29.09.2015 №3042/к щодо звільнення ОСОБА_1 , Управління юстиції не могло передбачити її відсутність 30.09.2015 на робочому місці, а тому було зобов'язано провести із нею повний розрахунок, однак, суди попередніх інстанцій такі обставини справи проігнорували.
14. Так, частиною третьою статті 115, частиною першою статті 116, частиною першою статті 117 КЗпП України встановлено, що розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
15. Також, у відповідності з положеннями частини третьої статті 24 Закону №108/95-ВР розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
16. В свою чергу, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 259 КЗпП України).
17. За приписами пункту першого, абзаців першого, другого пункту 3 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №386/2011 (далі - Положення №386/2011) Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).
Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Основними завданнями Держпраці України є, зокрема, реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.
18. Процедуру проведення Держпраці України та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах визначених законодавством повноважень встановлює Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за №1291/21603 (далі - Порядок №390).
19. Пунктом 7 Порядку №390 встановлено, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
20. Отже, право на внесення припису виникає у відповідача лише у разі, якщо за наслідками проведеної перевірки буде виявлено, в тому числі, порушення законодавства про працю.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
21. Вирішуючи цей спір суди встановили, що за порушення тих самих вимог законодавства про працю, які вказані у спірних акті та приписі, складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 41 КУпАП. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 28.10.2016 на начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення головного бухгалтера Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Тищенко С.І. накладено штраф в розмірі 510 гривень.
22. Втім, постановою Апеляційного суду Рівненської області від 22.11.2016 у справі №569/12213/16-п, яка набрала законної сили, постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 28.10.2016 відносно Тищенко С.І. скасовано, а провадження у справі закрито за відсутністю події та складу правопорушення.
23. У вищезгаданій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що у діях останньої відсутній склад як і сама подія адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 41 КУпАП.
24. Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний перегляд справи №569/12213/16-п вказував на те, що у відповідності з наказом ГТУЮ у Рівненській області від 12.08.2015 №234/05 ОСОБА_1 була надана частина щорічної відпустки тривалістю 20 календарних днів з 25 серпня по 13 вересня 2015 року включно. У відповідності з чинним законодавством заробітна плата за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Відповідно до платіжних доручень №359 від 14.08.15, №360 від 21.08.15, №366 від 31.08.15 та платіжних відомостей до них заробітна плата за час щорічної відпустки була виплачена для ОСОБА_1 21.08.2015. Вищезазначене підтверджує також і розрахунковий лист за серпень 2015 року. Таким чином кошти за першу половину вересня (по 13 число включно) були виплачені для ОСОБА_1 ще у серпні.
25. Також встановлено, що роботодавець відповідно до статті 115 КЗпП України нарахував аванс за першу половину вересня виходячи з наступних розрахунків: посадовий оклад працівника у вересні 2015 року становив 2453,00 грн., загальна кількість робочих днів - 22, працівником відпрацьовано 2 робочі дні до дня отримання авансу (14 та 15 вересня). У зв'язку з цим роботодавець зобов'язаний виплатити працівнику аванс за вересень 2015 року у розмірі не менше 223,00 грн. - тобто не менше оплати за фактично відпрацьований час (два дні) з розрахунку посадового окладу. Оскільки ОСОБА_1 за вересень 2015 року отримала 500 грн авансу, то відповідно жодного порушення норм статті 115 КЗпП України не було.
26. Поряд із цим, як випливає зі змісту статті 116 КЗпП України, яка процитована у пункті 13 цієї постанови Верховного Суду, законодавець передбачив випадки, у разі настання яких, за роботодавцем закріплено право виплатити всі належні працівнику суми не в день звільнення безпосередньо. Зокрема, якщо працівник не працював у день звільнення.
27. Розглядаючи справу, суди встановили, що, як вбачається з спірного акту перевірки, ОСОБА_1 у день звільнення не працювала (листок непрацездатності серія НОМЕР_2 ), а отже й доводи касаційної скарги стосовно наявності у позивача обов'язку провести з нею повний розрахунок не знайшли свого підтвердження.
28. Окрім того, суди попередніх інстанцій зауважили, що позивачем станом на день проведення перевірки Управлінням Держпраці самостійно здійснено виплату усіх сум, належних ОСОБА_1 .
29. До того ж, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 у справі №817/3203/15, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2016, визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 та зобов'язано поновити її на роботі.
30. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об'єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що, окрім іншого, суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин.
31. В той же час, за визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
32. Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
33. За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
34. Разом з тим, частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
35. У якості однієї з підстав для звільнення від доказування частина четверта статті 78 КАС України визначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
36. При цьому, преюдиціальність означає юридичне правило, на підставі якого суди, що розглядають справу, зобов'язані прийняти без перевірки і доказів факти, що були встановлені раніше й набрали законної сили за допомогою судового рішення чи вироку в іншій справі. Обставини визнаються встановленими в іншому судовому рішенні у випадку вказівки на відповідні факти в мотивувальній чи резолютивній частинах судового рішення.
37. Таким чином, з огляду на доведений у судовому порядку і встановлений у остаточному судовому рішенні факт відсутності порушень законодавства про працю, на які вказувала ОСОБА_1 у зверненні, що слугувало підставою для проведенні позапланової перевірки позивача, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно протиправності спірного припису.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
38. Ураховуючи викладене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України, не виявив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.
39. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,
Касаційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний