Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №826/17174/18
адміністративне провадження №К/9901/8562/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/17174/18
за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора філії Комунального підприємства «Новоіванівське3» у м. Києві Коровайко О.С. про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Баховського Михайла Михайловича на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року (постановлену у складі судді Каракашьян С.К.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Ісаєнко Ю.А., суддів: Земляної Г.В., Мельничука В.П.),
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до державного реєстратора філії Комунального підприємства «Новоіванівське3» у м. Києві Коровайко О.С. про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора від 04.10.2018 14:30:14 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1135307780000.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року за заявою ТОВ «Сівер України» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в справі №826/5103/17, яким визнано протиправним та скасовано рішення про скасування, серія та номер: 32038232 від 25 жовтня 2016 року, видавник: приватний нотаріус Шкода О.М., на підставі якого Шкодою О.М. вчинено реєстраційну дію про скасування реєстраційної дії державного реєстратора Лазова І.В. Філії Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" міста Києва від 13 вересня 2016 року індексний номер рішення 31358849.
Позивач стверджує, що зміст вказаного судового рішення, поданого для скасування державної реєстрації права власності, не стосується рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О.І. на підставі якого позивач є власником об'єкта нерухомого майна: 1135307780000. Таким чином, у відповідача не було підстав для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
4. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги в даній справі не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 26 березня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Баховського Михайла Михайловича .
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2019 року та повернути справу до суду першої інстанції для прийняття рішення про відкриття провадження у справі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень та у відповідача не було визначених законом підстав для скасування державної реєстрації права власності.
6. Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі № 826/17174/18.
II. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Крім того, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заявлено вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора від 04.10.2018 14:30:14 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1135307780000.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало рішення від 14.08.2018 Окружного адміністративного суду м. Києва за заявою ТОВ «Сівер України» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в справі №826/5103/17, на підставі якого державним реєстратором своїм рішенням скасовано право власності позивача.
Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про скасування державної реєстрації права власності ухвалене за заявою іншої особи, а не позивача.
Враховуючи, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, колегія суддів дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому правильно відмовив у відкритті провадження у справі.
8. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
9. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 6 статті 346 КАС України, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово викладала у своїх постановах висновки щодо питання предметної юрисдикції спорів у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а.
Таким чином, колегія суддів касаційного суду не вбачає процесуальних підстав для передачі даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, незважаючи на те, що касаційна скарга містить доводи позивача щодо порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції.
10. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
11. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Баховського Михайла Михайловича залишити без задоволення.
2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі № 826/17174/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій