Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №804/9195/15
адміністративне провадження №К/9901/27268/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 (головуючий суддя Лукманова О.М., судді: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.) у справі №804/9195/15 за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - ДП «Придніпровська залізниця», позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - СДПІ, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2015 №0000154803.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2015 позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2015 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ДП «Придніпровська залізниця» звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2015.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.12.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Придніпровська залізниця» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 у справі №804/9195/15.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №804/9195/15 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2020 прийнято матеріали справи до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 16.04.2020.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, процесуального права та неправильної правової оцінки обставин у справі. Як вказує позивач, господарські правовідносини оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що на дату складання договору контрагент мав свідоцтво платника ПДВ, отже податкові накладні були складені належним чином відповідного до норм діючого законодавства, у позивача не було підстав вважати документи, надані контрагентом, такими, що не відображають фактичний стан діяльності контрагента. Як наголошує позивач, податковому органу не надано повноважень здійснювати контроль за процедурою закупівель та звертає увагу на відсутність доказів визнання недійсними результатів проведення процедури закупівель. Позивач посилається на те, що підприємством здійснено оплату за поставлений товар, що свідчить про рух активів; у матеріалах справи міститься реєстр технічної документації на товар, наданий контрагентом до пропозиції конкурсних торгів; помилки в оформлення документів не є підставою для висновків про відсутність здійснення господарських операцій; відсутність у контрагента складських приміщень, автотранспорту та інших необхідних засобів для поставки товару є обставинами, що не відповідають умовам укладеного між сторонами договору та не встановлено обов'язок контрагента утримувати відповідні приміщення та автотранспорт.
Податковий орган не погодився з касаційною скаргою платника та подав заперечення, де вказує, що під час перевірки були відсутні первинні документи, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій з контрагентом, зокрема невірно складені і не підтверджується товарно-транспортними накладними перевезення придбаного товару. Податковий орган звертає увагу, що ТОВ «Сучасні фрікційні системи» не знаходиться за місцем реєстрації, не має виробничих потужностей та фондів, підприємство має ознаки фіктивності, через відсутність оборотних фондів не має можливість виконувати господарські договори по продажу товарів. Як наголошує відповідач, на час укладання договору поставки у продавця було анульовано свідоцтва платника ПДВ.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання апеляційним судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ з 23.02.2015 по 16.03.2015 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Придніпровська залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з підприємством ТОВ «Сучасні фрікційні системи» за період з 01.08.2014 по 30.09.2014 .
За результатами перевірки 14.04.2015 складено акт №196/28-10-48-03-01073828, згідно висновків якого ДП «Придніпровська залізниця» порушено пункт 44.1 статті 44, пункти 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 214423,85грн.
Підставою для визначення таких висновків, на думку податкового органу, є нереальність здійснення господарських відносин ДП «Придніпровська залізниця» з ТОВ «Сучасні фрікційні системи», відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення замовлених господарський операцій.
На підставі акту перевірки СДПІ 29.04.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000154803, яким ДП «Придніпровська залізниця» збільшено суму податку на додану вартість у загальному розмірі 321635,78грн, з яких за основним платежем - 214423,85грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 107211,93грн.
За наслідками адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 29.04.2015 №0000154803, платник звернувся до адміністративного суду з позовом про його скасування.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2015 позовні вимоги ДП «Придніпровська залізниця» задоволено, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.04.2015 №0000154803.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентом є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій надання послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків. Підставою для формування позивачем податкового кредиту є видані контрагентом податкові накладні, які мають необхідні реквізити та складені згідно законодавства. Суд першої інстанції вказував на докази оплати за отримані товари, наявні платіжні доручення, підтверджено здійснення розрахунків у безготівковій формі.
Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції не погодився. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2015 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як вказано судом, позивачем не надано вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що господарські операцій відбулися, у ході перевірки встановлена відсутність фактичного підтвердження взаємовідносин позивача з задекларованим підприємствам, як при укладенні самого договору так і при здійсненні безпосередньо господарських операцій за ним.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Отже, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Витрати, які приймають участь у формуванні об'єкта оподаткування - це документально підтверджені витрати операційної діяльності.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.
Як встановлено судом апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи, 27.05.2014 між позивачем (покупець) та ТОВ «Сучасні фрікційні системи» (постачальник) було укладено договір постачання №ПР/НХ-14207/НЮ на підставі рішення комітету з конкурсних торгів, протоколу конкурсних торгів №14022WO541335 за лотами №1 та №2.
За договором постачальник зобов'язувався передати покупцю колодки гальмівні згідно специфікації №1, 2014 року виготовлення, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товари. Постачальник зобов'язувався надати покупцю копію ТУ У, ГОСТу, креслення або витяги з них - основні технічні дані, паспорт, креслення, правила приймання, використання, збереження, маркування, упакування, транспортування товару. Також відповідно до умов Договору товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 10 робочих днів від дня одержання постачальником заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару. Відповідно до пункту 4.2 Договору, датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної обома сторонами договору та вручення товарно-транспортної накладної, оформленої належним чином; згідно пункту 4.3 товар постачається на склад покупця на умовах DDP (згідно з INCOTERMS 2010) у ІІ-ІІІ кварталах 2014 року.
Відповідно до специфікації №1, яка є додатком до договору, ТОВ «Сучасні фрікційні системи» мало у власності 13000 шт. колодок гальмівних чавунних тип «С», 16000 шт. колодок гальмівних чавунних тип «Ф», 22000 шт. колодок гальмівних чавунних тип «М», 4000 шт. колодок гальмівних чавунних тип «ЧС», такі гальмівні колодки та у такій кількості постачальник передавав ДП «Придніпровська залізниця».
Апеляційним судом вказано, що в матеріалах справи наявні копії податкових накладних, виписані ТОВ «Сучасні фрікційні системи», індивідуальний податковий номер продавця 358478026590, місцезнаходження - м.Донецьк, проспект Дзержинського, буд.64. Також, в матеріалах справи наявні акти прийому-передачі товару згідно договору постачання, місце складання актів вказано м.Донецьк.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що акти прийому-передачі товару згідно договору постачання, укладеному між ТОВ «Сучасні фрікційні системи» та ДП «Придніпровська залізниця», складені та підписані сторонами договору без реального огляду товару, оскільки згідно товарно-транспортних накладних, що не заперечує позивач, товар зберігався та поставлявся з м.Ніжин Чернігівської області на адресу смт.Іларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області, натомість акти складені та підписані у м.Донецьк Донецької області.
Також, судом встановлено, що відповідно до Договору, предметом є поставка колодок гальмівних згідно специфікації, специфікацією визначається кількість колодок до передачі покупцю - 13000шт. колодок гальмівних чавунних тип «С», 16000шт. колодок гальмівних чавунних тип «Ф», 22000шт. колодок гальмівних чавунних тип «М», 4000шт. колодок гальмівних чавунних тип «ЧС».
Натомість згідно податкових накладних та актів прийому-передачі товару ТОВ «Сучасні фрікційні системи» передало ДП «Придніпровська залізниця» 2400шт. колодок гальмівних чавунних тип «М», 3100шт. колодок гальмівних чавунних тип «Ф», 950шт. колодок гальмівних чавунних тип «ЧС».
Так, відповідно до копій товарно-транспортних накладних, перевезення придбаного товару виконувалось автомобільним транспортом, автомобільний перевізник ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , замовником перевезення та вантажовідправником вказано ТОВ «Сучасні фрікційні системи», вантажоодержувачем вказано ДП «Придніпровська залізниця», пункт навантаження м.Ніжин, пункт розвантаження смт.Іларіонова Синельниківського району.
Суд звернув увагу, що відповідно до акту перевірки від 13.07.2015 №17424/10/28-10-10-4-33 автомобілі VOLVO державний номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3, які вписані в товарно-транспортні накладі №СФС-0106 від 22.08.2014; №СФС-0093 від 06.08.2014 згідно аналізу БД АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України відсутні.
Як з'ясовано судом, у товарно-транспортних накладних вказано, що водій передає товар особам, які мають довіреності №1084 від 06.08.2014, №1080 від 30.07.2014, №1140 від 19.08.2014, №1169 від 22.08.2014, №1213 від 29.08.2014. Судом зауважено, що в матеріалах справи відсутні довіреності за якими уповноважені особи ДП «Придніпровська залізниця» прийняли товар на складський облік, позивачем не заявлено даних яким чином відбувалось розвантаження доставленого товару.
Також, договором від 27.05.2014 № ПР/НХ-14207/НЮ передбачено, що товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 10 робочих днів від дня одержання постачальником заявки покупця. При цьому, суд вказав, що копії таких заявок, які б направлялись постачальнику як оголошення про намір отримати партію товару позивачем не надано.
Апеляційним судом констатовано, що згідно матеріалів справи будь-яка інформація щодо наявності у контрагента складських приміщень, власного автотранспорту або його оренда для перевезення великої кількості товару відсутня.
Крім іншого, судом зауважено, що контрагент ТОВ «Сучасні фрікційні системи» під час укладання договору 27.05.2014 перебувало за адресою м.Київ, пров.Киянівський, 7А, та не мало необхідних засобів для поставки товару, при цьому, 07.08.2014 у податкових накладних зазначається м.Донецьк, п. Дзержинського, 64.
Апеляційний суд вказав, що податковою інспекцією надано витяг з картки платника податків ТОВ «Сучасні фрікційні системи», з якого вбачається, що 08.05.2014 свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_4 ТОВ «Сучасні фрікційні системи» було анульовано. Таким чином, станом на момент укладення договору між ТОВ «Сучасні фрікційні системи» та ДП «Придніпровська залізниця» 27.05.2014, свідоцтво платника ПДВ постачальника вже було анульовано. Відповідно до даних реєстру платників ПДВ Державної фіскальної служби України датою реєстрації ТОВ «Сучасні фрікційні системи» як платника податку є 07.08.2014.
Разом з тим, суд першої інстанції посилався на те, що законодавець пов'язує право платника на виписку податкової накладної з датою його реєстрації платником ПДВ на дату виписки податкової накладної, а не на дату укладення господарського договору. Як встановлено в ході розгляду справи та не заперечується відповідачем, ТОВ «Сучасні фрікційні системи» на дату виконання договору від 27.05.2014 та виписки податкових накладних, на підставі яких сформовано спірну суму податкового кредиту, був зареєстрованим платником ПДВ, а саме з 07.08.2014.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підставі наданих платіжних доручень позивач розрахувався за поставлений товар частково, доказів того, що ТОВ «Сучасні фрікційні системи» звертався за погашенням боргу в матеріалах справи немає.
Суд вказав, що відсутні також і докази використання ДП «Придніпровська залізниця» колодок гальмівних чавунних тип «Ф», колодок гальмівних чавунних тип «М», колодок гальмівних чавунних тип «ЧС». Інформація про те, що позивач надає послуги з перевезення пасажирів вантажів залізничним транспортом, не може бути безперечним доказом реальності саме цієї поставки.
Апеляційним судом правомірно відхилено доводи позивача щодо того, що надані позивачем договори, податкові та видаткові накладні є безперечними доказами обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ. Вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне придбання, перевезення товару, отримання товару, оплата товару, використання у власній господарській діяльності на підставі яких сформований податковий кредит, за умови недодержання встановленої чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством форми для обліку, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування.
Всі вищенаведені обставини в сукупності надали суду обґрунтовані підстави до висновку про безтоварних характер вказаних операцій та, як, наслідок правомірність дій податкового органу донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб.
Касаційний суд звертає увагу, що для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами. Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.
Як встановлено приписами податкового законодавства, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару/надання послуг особою, яка ніколи не продавала товару/не надавала послуг, тощо).
Зважаючи на правове регулювання правовідносин та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод. Відповідно, при прийнятті оскаржуваного рішення контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень. Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Суд касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, судом повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм належну правову оцінку на підставі норм закону. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
.......................
........................
.........................
В.В. Хохуляк
Л.І.Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду