15 квітня 2020 року
Київ
справа №140/1170/19
адміністративне провадження №К/9901/9218/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного територіального управління Національної гвардії України, військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
У квітні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Західного територіального управління Національної гвардії України, військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Західного територіального управління Національної гвардії України № 18 о/с від 07.03.2019 в частині звільнення його з військової служби у запас відповідно до підпункту «д» пункту 2 частини п?ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» через службову невідповідність;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини № 50 від 12.03.2019 в частині виключення його зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення;
- поновити його на посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року, позивачу у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні цього позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні накази про звільнення позивача та виключення його зі списків особового складу прийнято відповідачами обґрунтовано та відповідно до вимог чинного законодавства, тому підстави для поновлення позивача на посаді та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відсутні.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Виходячи з вказаних правил процесуального закону та змісту касаційної скарги, судових рішень, не погоджуючись з якими скаржник звернувся до суду з цією скаргою, колегія суддів доходить висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Таким чином, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов?язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини п?ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відповідно до примітки статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище розуміються, серед іншого, військові посадові особи вищого офіцерського складу.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини склались з приводу проходження позивачем публічної служби.
При цьому військове звання та посада позивача, (начальник військового наряду (командир 2 відділення) 3 патрульного взводу 1 патрульної роти, прапорщик) не підпадає під перелік військових посадових осіб вищого офіцерського складу в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
За таких обставин та правового врегулювання справа щодо спірних правовідносин є справою незначної складності.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а» - «в» пункту 2 частини п?ятої статті 328 КАС України.
Отже, позивачем подано скаргу на судові рішення в справі незначної складності, які в силу вимог, закріплених пунктом 2 частини п?ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд доходить висновку про те, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
При цьому Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, за змістом яких останній рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації, скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України.
Наведене також узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 3, 12, 328, 333 КАС України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного територіального управління Національної гвардії України, військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.А. Губська
Судді М.В. Білак
О.В. Калашнікова