15 квітня 2020 року
Київ
справа №620/2414/19
адміністративне провадження №К/9901/8771/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 роки; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день переведення до військової частини НОМЕР_2 , 25.10.2018.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року, позов задоволено.
24 березня 2020 року військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у позові.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду даної справи є нарахування та виплата грошової компенсації учаснику бойових дій за невикористані дні додаткової відпустки.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відомостей про те, що позивач є військовою посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Так, згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини другої статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є військовослужбовці зі званнями: генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал-полковник, адмірал, генерал армії України.
Чернігівський окружний адміністративний суд відніс зазначену справу до категорії справ незначної складності та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Водночас аргументи військової частини НОМЕР_1 про невідповідність судових рішень висновкам Верховного Суду, висловленим у справі №545/1881/16 відхиляються Верховним Судом, оскільки зміст судових рішень та встановлені судами обставини у цій справі не є подібними до правовідносин, що були предметом спору у справі № 545/1881/16.
Разомз тим, правовий висновок щодо спірних правовідносин викладений у постанові Верховного Суду у справі № 240/4911/18 від 19 липня 2019 року та постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 620/4218/18 від 21 серпня 2019 року.
Оскаржуючи судове рішення, прийняте у справі незначної складності, заявник не зазначає виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді М. В. Білак
О. В. Калашнікова