18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
16 квітня 2020 року Справа № 925/220/20
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Швидка О.В.,
за участі представників сторін:
від позивача - представник не з'явився,
від відповідача - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім
“Євротрубпласт”, м. Рубіжне, Луганської області
до товариства з обмеженою відповідальністю “Рось-Ялта”,
м. Черкаси
про стягнення 234 054 грн. 42 коп.
До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Євротрубпласт” до товариства з обмеженою відповідальністю “Рось-Ялта” про стягнення з відповідача 234 054 грн. 42 коп., а саме: 177 602 грн. 52 коп. основний борг, 31 033 грн. 70 коп. пеня, 24 719 грн. 54 коп. проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних та 698 грн. 66 коп. інфляційних втрат, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору №359 від 16 травня 2019 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24 березня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 16 квітня 2020 року.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, відповідач про причини неявки суд не повідомив, у визначені судом строки відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду відзив на позов, а також необхідні докази, що обґрунтовують заперечення по суті позовних вимог, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином, та оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідач не виконував зобов'язання за договором №359 від 16 травня 2019 року, щодо здійснення своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 16 травня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Євротрубпласт” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Рось-Ялта” (покупець) було укладено договір за №359.
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари, партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках - фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно замовлень покупця позивачем було поставлено товар на загальну суму 177 602 грн. 52 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних;
№ЕТП КВ 1006/016 від 10 червня 2019 року на суму 169 747 грн. 49 коп.;
№ЕТП КВ 1006/017 від 10 червня 2019 року на суму 7 855 грн. 03 коп.
Однак у визначені договором строки відповідач не розрахувався за отриманий товар.
В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 5.1. договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в специфікації, в порядку передбаченому даним договором.
З урахуванням умов п. 5.1. договору відповідач повинен був розрахуватися за товар не пізніше 10 липня 2019 року.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору постачання, розрахунку з позивачем за поставлений товар.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 177 602 грн. 52 коп. боргу за поставлений товар.
Пунктом 8.4. договору визначено, що у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару, постачальник згідно ч. 3 ст. 692 та ч. 5 ст. 694 ЦК України має право стягнути з покупця проценти за користування чужих коштів в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати.
Згідно ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч. 5 ст. 694 ЦК України).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Позивачем заявлено до стягнення 24 719 грн. 54 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, а саме: 23 708 грн. 29 коп. нарахованих за період з 12 липня 2019 року по 31 січня 2020 року на суму боргу 169 747 грн. 49 коп. (борг за поставлений товар згідно видаткової накладної №ЕТП КВ 1006/016 від 10 червня 2019 року) та 1 011 грн. 25 коп. нарахованих з 12 липня 2019 року по 15 січня 2020 року на суму боргу 7 855 грн. 03 коп. (борг за поставлений товар згідно видаткової накладної №ЕТП КВ 1006/017 від 10 червня 2019 року).
Оскільки сторонами було визначено в договорі відсотки на рівні 25% річних, то вимога про стягнення відсотків за користування чужими грошовим коштами в даному розмірі є правомірною.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 698 грн. 66 коп. інфляційних за період з 12 липня 2019 року по 15 січня 2020 року на суму основного боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Пунктом 8.3. договору поставки передбачено, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України сторони домовились, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.
Позивачем було заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 31 033 грн. 70 коп. пені, а саме: 29 749 грн. 99 коп. нарахованої за період з 12 липня 2019 року по 31 січня 2020 року на суму боргу 169 747 грн. 49 коп. та 1 283 грн. 71 коп. пені нарахованої з 12 липня 2019 року по 15 січня 2020 року на суму боргу 7 855 грн. 03 коп.
Здійснивши перевірку правильності нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, пені та інфляційних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.” судом встановлено, що відсотки, інфляційні та пеня нараховані позивачем вірно, а тому заявлені до стягнення суми підлягають стягненню з відповідача.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Рось-Ялта”, вул. Верхня Горова,1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 32684559 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Євротрубпласт”, вул. Трудова, 1, м. Рубіжне, Луганська область, ідентифікаційний код 33090871 - 177 602 грн. 52 коп. основного боргу, 31 033 грн. 70 коп. пені, 24 719 грн. 54 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 698 грн. 66 коп. інфляційних втрат та 3 510 грн. 82 коп. судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 16 квітня 2020 року.
Суддя А.В.Васянович