ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
Іменем України
16 квітня 2020 року Справа № 923/152/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін, справу
за позовом: Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (м. Київ),
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ковальова Костянтина Олександровича (м. Херсон),
про стягнення 6007 грн. 81 коп.,
учасники справи не викликались (не повідомлялись).
Позивач 17.02.2020 року звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу, що складає 3000 грн. 00 коп., три проценти від простроченої суми, що складають 7 грн. 81 коп., штраф у розмірі 3000 грн. 00 коп. Позивач просить розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2020 року справу розподілено судді Гридасову Ю.В.
Ухвалою суду від 18.02.20 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до приписів частин 3, 5 ст. 252 ГПК України (зі змінами та доповненнями), без проведення судового засідання. Крім того, учасникам справи, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, встановлено строк для надання суду заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань.
Повне рішення у справі ухвалено 16.04.20.
Позивач у позовній заяві та письмових поясненнях посилається на положення ст. 612, 625 ЦК України, ст. 230, 231, 232 ГК України та наступні обставини:
відповідачем, відповідно до умов укладеного сторонами 01.06.18 Договору № КБР-93/06/18, мали бути здійсненні платежі (винагорода (роялті) за надане невиключне право здійснювати публічне виконання оприлюднених музичних творів) за 3 місяці - 3 000 (три тисячі) гривень, але відповідач за використання наданих йому невиключних прав не здійснив жодного платежу;
відповідно до п. 3.6. Договору якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити Позивачу штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу;
відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом;
за розрахунком позивача сума основного боргу складає 3 000,00 грн., сума 3% річних складає 7,81 грн., розмір штрафу відповідно до умов п. 3.6. Договору становить 3000,00 грн.;
як стверджує позивач, Договір № КБР- 93/06/18 не є нікчемним, недійсним не визнавався та не був припинений відповідачем;
на думку позивача, Договір № КБР-93/06/18 за своєю правовою природою є ліцензійним договором за яким на оплатній основі надано право (невиключна ліцензія) та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме на отримання однією стороною невиключної ліцензії на використання об'єктів інтелектуальної власності, а іншою на отримання винагороди. (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
Відповідач, повідомлений про строк подання відзиву належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвали суду рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку (ухвалу-повідомлення повернуто підприємством поштового зв'язку у зв'язку з тим, що «адресат відсутній»), а також телефонограмою, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, без поважних причин не подав.
Відповідно до положень частини 9 статті 165 ГПК України: "У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами."
Позивачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):
17.02.20 - позов;
03.03.20 - додаткове письмове пояснення;
18.03.20 - письмова заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань): не подавались.
З'ясувавши обставини на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд,
01.06.2018 року між Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (надалі за текстом рішення - Позивач, УЛАСП) та Фізичною особою-підприємцем Ковальовим Костянтином Олександровичем (надалі за текстом рішення - Відповідач, Користувач) було укладено Договір № КБР-93/06/18 (надалі за текстом рішення - Договір).
Відповідно до умов п. 3.1. Договору відповідач визнає, що він здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів. Позивач, в свою чергу, надав відповідачу відповідно до умов Договору невиключне право на таке виконання. За надане невиключне право відповідач відповідно до умов пункту 3.3. Договору зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті) узгоджену сторонами у відповідних додатках до Договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж. За умовами цього ж пункту Договору перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання Договору.
Строк дії Договору визначено у п. 6.1. Договору: він набирає чинності з моменту його підписання, тобто з 01.06.2018 року і діє до 31.08.2019 року.
У пункті 6.2. Договору зазначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1. дати припинення дії Договору, дія Договору вважається продовженою на той самий строк, і на тих же умовах, і так кожного разу, коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін. Повідомлення про припинення дії Договору мало бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.
Враховуючи те, що жодна із сторін не повідомляла іншу сторону про припинення протягом місяця до завершення строку дії Договору (п. 6.2. Договору) строк дії Договору визначається періодом: з 01.06.2018 року по 31.08.2020 року.
Відповідно до умов п. 1.1. Додатку № 2 до Договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договором (тобто з 01.06.2018 року) складає 1000 (одна тисяча) гривень.
Відповідно до умов п. 1.2 Додатку № 2 до Договору загальний розмір платежу за три місяці з дня набуття чинності Договору становить 3000,00 (три тисячі) грн. Зазначена сума сплачується одним платежем шляхом перерахування Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП в строк до « 25» червня 2018 року.
Відповідач за використання наданих йому невиключних прав не здійснив жодного платежу.
Відповідно до умов п. 3.6. Договору якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити Позивачу штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу.
Позивач вирахував загальну заборгованість Відповідача станом на 27.01.2020 року, яка включає в себе основний борг з урахуванням інфляції, три проценти від простроченої суми, а також штрафні санкції у вигляді штрафу. Відповідно до розрахунку позивача сума основного боргу складає: 3 000.00грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Сума 3% річних, за розрахунком позивача, складає 7,81 грн.
Штраф відповідно до умов п. 3.6. Договору, за розрахунком позивача, складає 3000,00 грн.
Договір № КБР-93/06/18 за своєю правовою природою є ліцензійним договором. За цим договором на оплатній основі надано право (невиключна ліцензія).
Повноваження організацій колективного управління роз'яснені у пункті 49-1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» в якому зазначено: «Господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське права і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.
Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).
Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.»
Відповідно до п. 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» якщо ліцензійним договором передбачено оплатне використання об'єкта права інтелектуальної власності, ліцензіатові не може бути відмовлено у вимозі про стягнення плати з мотиву невикористання ліцензіатом відповідного об'єкта (якщо договір є чинним).
Аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України: "неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання".
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України: "якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства".
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст.. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З'ясувавши викладені обставини, дослідивши подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У даній справі позивачу професійну правничу допомогу надають адвокати Адвокатського об'єднання «Інтелкрафтс».
До позовної заяви позивачем додано Договір про надання професійної правничої допомоги № 8.184-А від 31 січня 2020 року, умовами якого передбачено, що адвокатське об'єднання надає організації професійну правничу допомогу, а організація сплачує кошти за надану допомогу. Також до позовної заяви додано Наказ № 8.184 про доручення здійснення судового представництва адвокатам Адвокатського об'єднання «Інтелкрафтс», довіреність від 31.01.20, свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Абзацом другим цієї ж статті встановлено, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження зазначених витрат та їх фактичної оплати позивачем надано суду 18.03.20 акт про затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції та платіжне доручення про сплату за надану правничу допомогу у розмірі 6000,00грн.
У даному випадку судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.
З урахуванням викладених обставин та норм права, керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 247 - 252, 256, 257, підпунктами 17.1, 17.5. підпункту 17, пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ковальова Костянтина Олександровича (адреса місця проживання чи перебування: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (адреса місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 37396233) суму основного боргу, що складає 3000,00 грн., три проценти річних від простроченої суми, що складають 7,81 грн., штраф у розмірі 3000,00 грн., 2102грн.00коп. витрат по сплаті судового збору, 6000,00 (шість тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Дата складання повного рішення 16.04.20.
Суддя Ю.В. Гридасов