вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2020 р. м. Київ Справа № 911/175/20
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.,
дослідивши матеріали справи
За позовом Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙЕН ЛОДЖИСТИК»
простягнення 149 281,20 грн
Без виклику учасників судового процесу;
Дочірнє підприємство «Інтегровані логістичні системи» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙЕН ЛОДЖИСТИК» про стягнення 149 281,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором складського зберігання та надання складських послуг № 04002/19 від 04.02.2019 в частині оплати за надані послуги. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 121 770,60 грн. основного боргу, 15 % річних від простроченої суми у розмірі 8 548,83 грн., 17 971,93 грн. пені та 989,84 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/175/20 від 28.01.2020 позовну заяву Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» залишено без руху.
10.02.2020 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 28.01.2020.
Ухвалою суду від 17.02.2020 було відкрито провадження у справі № 911/175/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.02.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08343, Київська обл., Бориспільський район, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, 72.
Зазначене поштове відправлення було вручено адресату 28.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке міститься у матеріалах справи.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 17.02.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
04.02.2019 між Дочірнім підприємством «Інтегровані логістичні системи» (далі - зберігач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙЕН ЛОДЖИСТИК» (далі - поклажодавець, відповідач) був укладений договір складського зберігання та надання складських послуг № 04002/19 (далі - договір).
Пунктами 1.1 та 1.2 зазначеного правочину сторони узгодили, що зберігач зобов'язується на умовах, встановлених дійсним договором, за винагороду приймати та зберігати надані йому поклажодавцем товари і повертати їх в збереженні на підставі замовлень поклажодавця, а також надавати необхідні складські послуги/ вантажно-розвантажувальні роботи, інше/, перелік яких наведено в узгоджених сторонами заявках. Дані послуги більш детально розписано в Додатку № 1 до договору. Товарами поклажодавця, якщо інше не зазначено в заявці, є палета з товаром, розміром 800*1200мм, висота не більше 1800 мм, вагою не більше 600 кг.
Відповідно до підпунктів 2.1.7 та 2.1.8 п. 2.1 договору, зберігач забезпечує відповідне зберігання товарів. Зберігач власними силами забезпечує виконання вантажно-розвантажувальних робот, як при прийманні товарів на зберігання, так і при їх завантаженні.
Позивачем, на виконання умов договору, за період з 01.06.2019 по 31.07.2019 було надано відповідачу складські послуги на загальну суму 121 770,60 грн.
Судом встановлено, що позивачем оформлено та надано відповідачу рахунки-фактури № 1887 від 30.06.2019 на суму 77 993,40 грн. та № 2492 від 31.07.2019 на суму 43 777,20 грн., а також Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2337 від 30.06.2019 на суму 77 993,40 грн. та № 2936 від 31.07.2019 на суму 43 777,20 грн.
Зазначені Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з боку відповідача підписані та скріплені печатками без будь-яких зауважень та заперечень.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд встановив, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2337 від 30.06.2019 на суму 77 993,40 грн. та № 2936 від 31.07.2019 на суму 43 777,20 грн. є погодженими, а послуги, надані позивачем відповідачу є прийнятими.
Відповідно до п. п. 3.1 та 3.2 договору, поклажодавець сплачує зберігачу надані останнім послуги, у відповідності до додатку № 1 до даного договору. Зазначена в п. 3.1 сума винагороди сплачується поклажодавцем кожного місяця. Рахунок за надані послуги виставляється до 5-го числа, наступного за місяцем оплати. Поклажодавець сплачує рахунок на протязі 7 днів з моменту його виставлення.
Беручи до уваги наявні посилання в підписаних з боку відповідача Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2337 від 30.06.2019 на суму 77 993,40 грн. та № 2936 від 31.07.2019 на суму 43 777,20 грн. на рахунки-фактури № 1887 від 30.06.2019 та № 2492 від 31.07.2019 відповідно, а також, з урахуванням дат рахунків на оплату (30.06.2019 та 31.07.2019), господарський суд встановив, що зазначені рахунки були отримані відповідачем 30.06.2019 та 31.07.2019 відповідно.
Разом із тим, відповідачем не здійснено оплату за надані послуги. Протилежного матеріали справи не містять.
Враховуючи наявну заборгованість відповідача, 24.09.2019 позивачем направлено останньому претензію з вимогою сплатити існуючу заборгованість. Зазначена претензія залишена відповідачем без належного реагування, заборгованість не оплачено.
Умовами пункту 4.1 договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом року з дати його підписання та у разі відсутності заперечень сторін, автоматично продовжується на той самий строк та на тих самих умовах.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір складського зберігання та надання складських послуг № 04002/19 від 04.02.2019, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин містить елементи різних договорів, а саме: договору зберігання та договору надання послуг.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав належним чином у відповідності до умов договору. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2337 від 30.06.2019 на суму 77 993,40 грн. та № 2936 від 31.07.2019 на суму 43 777,20 грн. з боку відповідача підписані без зауважень та заперечень (копії містяться у матеріалах справи).
За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до п. п. 3.1 та 3.2 договору, поклажодавець сплачує зберігачу надані останнім послуги, у відповідності до додатку № 1 до даного договору. Зазначена в п. 3.1 сума винагороди сплачується поклажодавцем кожного місяця. Рахунок за надані послуги виставляється до 5-го числа, наступного за місяцем оплати. Поклажодавець сплачує рахунок на протязі 7 днів з моменту його виставлення.
Банківський день - робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП (постанова правління НБУ "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами" 03.12.2003, № 514).
Враховуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав 08.07.2019 щодо Рахунку на оплату № 1887 від 30.06.2019 на суму 77 993,40 грн. та 07.08.2019 щодо рахунку на оплату № 2492 від 31.07.2019 на суму 43 777,20 грн.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів оплати за надані складські послуги за червень-липень 2019 року. Протилежного відповідачем суду не доведено, доказів оплати всієї суми заборгованості не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 121 770,60 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 5.3 договору, у разі порушення строку, зазначеного у п. 3.2 договору, поклажодавець сплачує зберігачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру неоплаченої суми за кожний день прострочення та 15 % річних від простроченої суми, а також несе відповідальність відповідно до ст. 625 ГК України.
Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором, керуючись п. 5.3 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 17 971,93 грн., а саме: 12 284,49 грн. по рахунку на оплату № 1887 від 30.06.2019 на суму 77 993,40 грн. за період з 12.07.2019 по 09.01.2020 та в сумі 5 687,44 грн. по рахунку на оплату № 2492 від 31.07.2019 на суму 43 777,20 грн. за період з 12.08.2019 по 09.01.2020.
Щодо зазначеної вимоги, господарський суд зазначає наступне.
При дослідженні розрахунку позивача суд встановив, що позивачем визначено початок прострочення по рахунку № 1887 з 12.07.2019, а по рахунку № 2492 з 12.08.2019.
Проте, враховуючи умови договору щодо розрахунків (7 днів з моменту виставлення рахунку) та дати отримання відповідачем зазначених рахунків (30.06.2019 та 31.07.2019), суд зазначає, що відповідач був зобов'язаний здійснити оплату по рахунку на оплату № 1887 до 08.07.2019 включно та по рахунку на оплату № 2492 по 07.08.2019 включно, а прострочення платежів, таким чином почалося з 09.07.2019 та з 08.08.2019 відповідно.
Разом із тим, не виходячи за межі позовних вимог, здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 17 971,93 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було зазначено судом, відповідно до п. 5.3 договору, у разі порушення строку, зазначеного у п. 3.2 договору, поклажодавець сплачує зберігачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру неоплаченої суми за кожний день прострочення та 15 % річних від простроченої суми, а також несе відповідальність відповідно до ст. 625 ГК України.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 15 % річних в сумі 8 548,83 грн. та інфляційні втрати в сумі 989,84 грн.
Господарський суд, здійснивши перерахунок 15 % річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановлених вище дат прострочення платежів, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 15% річних підлягають задоволенню повністю, а інфляційні втрати підлягають задоволенню частково в сумі 744,32 грн.
Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 235,54 грн.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙЕН ЛОДЖИСТИК» (місцезнаходження: 08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, 72; код ЄДРПОУ 37905278) на користь Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» (місцезнаходження: 65031, Україна, Одеська обл., Біляївський р-н, 1665 км автошляху Санкт-Петербург-Київ-Одеса; код ЄДРПОУ 32012483) 121 770,60 грн. основного боргу, 17 971,93 грн. нарахованої пені, 744,32 грн. інфляційних втрат, 8 548,83 грн. 15 % річних, та 2 235,54 грн. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
6. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.В. Сокуренко