Справа № 419/2091/19
Провадження № 2/419/66/2020
11 березня 2020 року Новоайдарський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді - Іванової О. М.,
при секретарі - Шапка О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Новоайдарського районного суду Луганської області із даним позовом, посилаючись на те, що він позичив ОСОБА_2 грошові кошти у загальній сумі 400,00 доларів США та 2000,00 грн строком на три місяці до 26.02.2019 року, на підтвердження чого ОСОБА_2 була складена розписка від 26.11.2018 року. У зазначений в розписці строк грошові кошти позичальником повернуті не були. Позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями про повернення коштів, однак позитивного результату вони не мали.
У зв'язку з вищевикладеним позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 400,00 доларів США, три проценти річних - 129 грн, та 2077,40 грн, з яких три проценти річних - 25 грн, інфляційні витрати - 52,40 грн, тобто загалом 400,00 доларів США та 2206,40 грн, а також витрати по сплаті судового збору.
Позивач - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.38).
Відповідач - ОСОБА_2 відзиву на позов не надав, у судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з відрядженням, на підтвердження чого надано довідку. Від відповідача багаторазово надходили клопотання про відкладення розгляду справи, однак належних підтверджень поважності неприбуття в судові засідання до суду не надавалося, як зокрема і під час заявлення клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 11.03.2020 року, оскільки відповідачем не надано належним чином засвідченої копії наказу про відрядження чи інших належних доказів щодо неможливості участі в судовому засіданні. Крім того, у судове засідання, призначене на 05.02.2020 року відповідач не з'явився посилаючись на хворобу, на підтвердження чого зобов'язався в подальшому надати відповідні документи. Однак, з матеріалів наданих ОСОБА_2 не вбачається, що останній був позбавлений можливості за станом здоров'я з'явитися до суду 05.02.2020 року. Також з заяв відповідача вбачається, що про дату, час та місце всіх судових засідань йому було відомо, у зв'язку з чим суд розцінює вказані дії відповідача як зловживання своїми процесуальними правами, що виражається у вчиненні дій, що спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 було позичено ОСОБА_2 грошові кошти у загальній сумі 400,00 доларів США та 2000,00 грн строком на три місяці до 26.02.2019 року, на підтвердження чого ОСОБА_2 була складена розписка від 26.11.2018 року, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.7). У зазначений в розписці строк грошові кошти позичальником повернуті не були. Позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями про повернення коштів, однак позитивного результату вони не мали.
Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з вимогами ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у цивільній справі № 373/2054/16-ц, який відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Отже, даючи правову оцінку розписці, написаній ОСОБА_2 26.11.2018 року, в контексті ст.ст. 1046-1049 ЦК України, суд уважає, що вказана розписка є договором позики, оскільки в ньому вказані всі умови, в тому числі істотні, що притаманні договору позики. У договорі вказані його сторони: ОСОБА_1 - позикодавець, ОСОБА_2 - позичальник; предмет договору грошові кошти - у сумі 400 доларів США та 2000,00 грн; порядок повернення позики та строк, до якого необхідно повернути суму позики - до 26.02.2019 року.
Виходячи із встановлених обставин, наданих доказів і вимог закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення боргу за договором позики від 26.11.2018 року є обґрунтованими та доведеними.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, то суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 року №6-49цс12 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року по справі №464/3790/16-ц.
У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що три відсотки річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Тому при обрахунку трьох відсотків річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі, а не її еквівалент у національній валюті України.
Три відсотки річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
З урахуванням вказаних норм матеріального права прострочення відповідача за договором позики з 27.02.2019 по 01.08.2019 становить 156 днів, тому 3% річних від суми позики 400 доларів США становить 5 доларів США.
При цьому суд погоджується з обчисленнями позивача щодо 3% річних від суми позики 2000,00 грн, що становить 25 грн.
Що стосується вимог про стягнення інфляційних витрат за порушення строку виконання грошового зобов'язання у розмірі 52,40 грн, то суд вважає дані вимоги частково обґрунтованими, з огляду на те, що розмір заборгованості визначений на момент звернення до суду шляхом розрахунку вартості заборгованості у доларах США, а тому до даної суми не застосовується інфляційні витрати, які можуть розраховуватись лише до грошової заборгованості у гривнях (саме поняття інфляції національної валюти).
У зв'язку з викладеним, суд вважає за можливе задовольнити позов в цій частині, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу 2000,00 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що становить 29.93 грн.
Підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягає борг за договором позики в розмірі 400 доларів США та три відсотки річних у сумі 5 доларів США, а також заборгованість у розмірі 2054,93 грн, що складаються з: 2000.00 грн - сума основного боргу, 25.00 грн - три проценти річних, 29.93 грн - інфляційні втрати.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 768,40 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 6-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-281, 352 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за договором позики в сумі:
- 405,00 (чотириста п'ять) доларів США, які складаються з: 400 доларів США - сума основного боргу, 5 доларів США - три проценти річних;
- 2054,93 грн (дві тисячі п'ятдесят чотири гривні дев'яносто три копійки), які складаються з: 2000.00 грн - сума основного боргу, 25.00 грн - три проценти річних, 29.93 грн - інфляційні втрати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у сумі 768,40 грн, сплачений останнім за подання до суду позовної заяви.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Головуючий О. М. Іванова