м. Кремінна
16 квітня 2020 року Справа № 428/854/20
Провадження № 2-а/414/18/2020
Кремінський районний суд Луганської області у складі:
головуючої судді Тесленко І.О.,
за участі секретаря судового засідання Горбаньової Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кремінна в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського капрала поліції батальйону №1 роти № 1 Управління патрульної поліції Луганської області Боярченка Івана Васильовича про визнання протиправними дій інспектора поліції капрала батальйону № 1 роти № 1 УПП Луганської області Боярченка Івана Васильовича та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК № 2004239 від 21.01.2020 року,
вирішив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК № 2004239 від 21.01.2020 року, в якому зазначив, що 21 січня 2020 року поліцейським УПП в Луганський області капралом поліції Боярченко І.В. 1 батальйону 1 роти відносно нього винесена постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕАК № 2004239. Відповідно до винесеної постанови позивач притягнутий до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП України у зв?язку з зупиненням транспортного засобу ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, а саме 7м 50 см, чим порушив п.п. и) п.15.9 Правил дорожнього руху «Порушення зупинок, ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду». ОСОБА_1 в позові зазначає, що 21.01.2020 року о 12 годині 15 хвилин здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів. Після цього до нього підійшли поліцейські, поросили його документи, які він їм надав, та почався розгляд справи. Відповідач здійснював заміри відстані рулеткою. Позивач зазначає, що йому не були надані будь-які докази його порушення. Посилається на порушення його прав, передбачених ст.ст. 251, 268 КУпАП. З огляду на зазначене просить визнати протиправними дії інспектора поліції капрала батальйону № 1 роти № 1 УПП Луганській області Боярченко Івана Васильовича при винесенні постанови серія ЕАК № 2004239 від 21.01.2020р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП, а постанову скасувати.
Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 01 квітня 2020 року було відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд на 08 квітня 2020 року.
Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 08 квітня 2020 року розгляд справи відкладено за клопотанням відповідача на 16 квітня 2020 року.
Інші процесуальні дії не вчинялися.
Позивач в судове засідання не з?явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просив справу розглянути за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з?явився, про час та місце розгляду повідомлений належним чином, просив справу розглянути за його відсутності; надав відеозапис з місця винесення постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом. Як вбачається з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначене суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників на підставі наявних в матеріалах справи доказів в порядку письмово провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, 21 січня 2020 року о 12-07 годині ОСОБА_1 здійснив зупинку ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, що вбачається з постанови серія ЕАК № 2004239 від 21.01.2020р. Зазначений факт в позові не спростовував і сам ОСОБА_1 , в позові вказав, що дійсно здійснив зупинку для вивантаження товару менше 10 метрів від виїзду з прилеглої території (а.с. 1-3).
З дослідженого в якості доказу відеозапису встановлено, що працівником поліції проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення за участі ОСОБА_1 , останньому роз'яснювалися його права як особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до відповідальності. Під час розгляду справи ОСОБА_1 ніяких клопотань не заявляв, лише після розгляду справи просив надати йому докази порушення зокрема, відеозапис. Разом з тим, на відеозапису відображено проведення вимірювання дистанції, на якій автомобіль зупинився від виїзду з прилеглої території, ОСОБА_1 погодився з зазначеними вимірюваннями, вони були меншими аніж 10 метрів, а саме 7 метрів 50 см. Крім того, з відеозапису з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції вбачається, що відповідачем здійснено заміри, внаслідок чого встановлено вчинення водієм ОСОБА_1 зупинку належного йому транспортного засобу на відстані 7,5 м від виїзду з прилеглої території. Отже в даному випадку основною та обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є протиправне діяння, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення. (а.с. 36).
Інших доказів по справі суду надано не було.
Згідно пп. И п. 15.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306, зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП настає у разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Як вбачається з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Ч. 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП, встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП фактично відбувається у скороченому провадженні, передбачає, зокрема фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення із винесенням постанови.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, саме на відповідача покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення і такі докази відповідачем були надані суду.
Стосовно наданого відповідачем у якості доказу відеозапису, на якому зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд враховує наступне.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015р. визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно з ст. 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
З огляду на те, що відповідачем було здійснено відеозапис на місці складення адміністративного матеріалу, який відповідно до ст. 251 КУпАП, є доказом у справі, належність, достовірність, достатність та допустимість якого позивач не оспорював, суд приймає такий доказ та оцінює його на рівні з іншими поданими доказами.
Суд, приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 дійсно порушив Правила дорожнього руху України, а саме пп. И п. 15.9 - здійснив зупинку менше 10 м. від виїзду з прилеглої території. Пояснення ОСОБА_1 стосовно порушення його прав в частині розгляду справи, ненадання можливості ознайомлення з доказами, порушення процедури розгляду спростовуються матеріалами справи та проглянутими відеозаписами. Формальні обставини не можуть бути підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у разі в діях особи фактичного порушення правил дорожнього руху. Отже в даному випадку основною та обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є протиправне діяння, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення, здійснення належного розгляду справи та законного притягнення відповідачем ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а відтак у позові слід відмовити.
Про наявність судових витрат у даній справі сторонами не заявлялося.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 205, 242-246, 268-269, 271-272, 286 КАС України, суд
вирішив:
в задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до поліцейського капрала поліції батальйону №1 роти № 1 Управління патрульної поліції Луганської області Боярченка Івана Васильовича (місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, 8) про визнання протиправними дій інспектора поліції капрала батальйону № 1 роти № 1 УПП Луганської області Боярченка Івана Васильовича та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК № 2004239 від 21.01.2020 року - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона-вірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями) на території України введено карантин та введено низку заходів з приводу недопущення поширення вірусу COVID-19.
Відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя І.О. Тесленко