15 квітня 2020 року м. Херсон
Номер справи: 658/1707/19
Номер провадження: 22-ц/819/471/20
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В.,
суддів: Бездрабко В.О.,
Радченка С.В.,
секретар Шибінська А.Л.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Каховський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Херсонській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 01 листопада 2019 року, у складі судді Терещенка О.Є., у справі за позовом ОСОБА_1 до Каховського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Херсонській області, тертя особа - ОСОБА_2 про зняття арешту з майна
В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зняття арешту з майна, посилаючись на те, що він є власником транспортного засобу «HUNDAI TUCSON», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . З листа регіонального сервісного центру в Херсонській області Територіального сервісного центу № 6545 від 08 серпня 2018 року позивачу стало відомо, що 12 березня 2013 року на підставі постанови ВП № 36492209 від 01 березня 2013 року ВДВС Каховського міськрайонного управління юстиції, МВ РЕР м.Нова Каховка накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження; 21 червня 2013 року на підставі постанови ВП № 36492209 від 01 березня 2013 року ВДВС Каховського міськрайонного управління юстиції, МВ РЕР м.Нова Каховка накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. Вказані арешти здійнено в межах виконання виконавчого листа № 2/2113/690/2012 від 20.12.2012 року, виданого Каховським міськрайонним судом Херсонської області.
Листами начальника Каховського МВ ВДВС ГТУЮ у Херсонській області позивачу повідомлено, що відкритих виконавчих проваджень, стосовно боржника ОСОБА_1 на виконанні даного відділу не перебуває, виконавче провадження № 36492209 завершене на підставі п.4 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час винесення постанови), для зняття арешту рекомендовано звернутися до суду.
Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 30 вересня 2019 року залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 - стягувача у виконавчому провадженні № 36492209.
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 01 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач звернувся до ВДВС Каховського МРУЮ з позовом про зняття арешту з майна, як до неналежного відповідача, оскільки, виконавча служба виконує дії, в тому числі про накладення арешту та про його зняття і не може бути відповідачем по справі, вимоги в межах даної цивільної справи неможливо вирішити, оскільки вирішення цієї позовної вимоги стосується прав та обов'язків третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, не є учасником даної справи, а відтак вирішення даної вимоги є можливим шляхом пред'явлення інших позовних вимог до інших осіб поза межами даного цивільного провадження.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та не роз'яснив позивачу його процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а саме : питання про заміну неналежного відповідача - відділ державної виконавчої служби, на належного - стягувача за виконавчим провадженням ОСОБА_2 .. Також вказує, що він, як власник автомобіля, позбавлений права вільно розпоряджатись належним йому майном, при тому, що виконавче провадження про стягнення з нього коштів закінчено ще в 2014 році. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу Каховський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Херсонській області вважає рішення суду законним та обґрунтованим та вказує на відсутність підстав для зняття арешту з майна, що був накладений постановами державного виконавця в межах виконавчого провадження ВП № 36492209 01 березня 2013 року та 21 червня 2013 року.
При цьому зазначає, що ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час завершення виконавчого провадження, не передбачав зняття арешту з майна боржника у випадку завершення виконавчого провадження на підставі п.4 ст. 47 вказаного Закону. Інструкцією з організації примусового виконання рішень передбачено позасудовий порядок зняття арешту з майна боржника (п.15 розділу 8) за яким в разі надходження на рахунок органу ДВС, рахунок приватного виконавця суми коштів стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадження, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження.
ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи до судового засідання апеляційного суду не з'явився.
Заслухавши доповідача, пояснення представника Каховського МВ ВДВС ГТУЮ у Херсонській, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить транспортний засіб «HYUNDAI TUCSON» ( а.с. 4).
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 01 березня 2013 року об'єктом обтяження боржника ОСОБА_1 є все рухоме майно (а.с. 5).
Зі змісту листа Територіального сервісного центру № 6545 регіонального СЦ в Херсонській області від 08.09.2018 року № 31/21/45-1093 слідує, що 12 березня та 21 червня 2013 року в межах виконавчого провадження № 36492209 по виконанню виконавчого листа № 2/2113/690/2012 року від 20.12.2020 року виданого Каховським міськрайонним судом Херсонської області, постановами державного виконавця від 01 березня 2013 та 14 червня 2013 року, відповідно, накладено арешт на майно боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження (а.с.6).
В матеріалах справи також наявне рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 27 листопада 2013 року (справа № 658/3270/13-ц) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: відділ державної виконавчої служби Каховського міськрайонного управління юстиції в Херсонській області про визнання права власності, зняття арешту, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенні частково, а саме в частині зняття арешту з належної ОСОБА_3 1/2 частки автомобіля марки «HYUNDAI TUCSON» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), накладений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Каховського міськрайонного управління юстиції в Херсонській області при примусовому виконанні виконавчого листа № 2/2113/690/2012, ви-даного Каховським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 310 000 грн, в задоволенні решти вимог відмовлено ( а.с. 36,37).
Даних про те, що вказане рішення суду не набрало законної сили матеріали справи не містять.
Зі змісту рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 27 листопада 2013 року вбачається, що 17 жовтня 2012 року Каховським міськрайонним судом Херсонської області в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, витребування майна в натурі, ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 310 000 гривень та судових витрат в сумі 2 823 грн та витребувано в натурі у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 автомобіля марки «Hundai Tucson» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Згідно акту опису й арешту майна від 05 квітня 2013 року державним виконавцем відділу ДВС Каховського МРУЮ при примусовому виконанні виконавчого листа № 2/2113/690/2012, виданого Каховським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 310 000 грн, накладений арешт на легковий автомобіль «Hundai Tucson» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Як відображено в акті державного виконавця від 30 серпня 2013 року, автомобіль марки «Hundai Tucson» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), належний ОСОБА_1 , переданий на реалізацію торгівельній організації ТОВ «Укрспец'юст». (а.с.36,37)
Листом Каховського МРВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області від 09 жовтня 2018 року, повідомлено, що виконавче провадження № 36492209 було завершено 01 грудня 2014 року на підставі п.4 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій , авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа). Дане провадження знищено, так як відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, строк зберігання архіву відділу ДВС завершених виконавчих проваджень становить три роки. Для вирішення питання про зняття арешту ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду (а.с.10).
Листом Каховського МРВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області від 31 серпня 2018 року, повідомлено ОСОБА_1 , про відсутність відкритих виконавчих проваджень стосовно боржника ОСОБА_1 ( а.с.8).
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 1 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV ( в редакції чинній на час накладення арешту на майно та повернення виконавчого документу стягувачу) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частинами першою-четвертою статті 57 Закону № 606-XIV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону№ 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій , авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Відповідно до статті 59 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», на яку посилався ОСОБА_1 у позовній заяві, як на підставу своїх вимог про зняття арешту з майна, в редакції, чинній на час пред'явлення позову, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19), орган державної виконавчої служби у справах за позовами осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, може залучатися судом як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
За змістом наведених правових норм та правових позицій Великої Палати Верховного Суду у випадку звернення особи до суду в порядку позовного провадження з вимогою про звільнення майна з-під арешту (зняття арешту з майна) орган державної виконавчої служби не може бути належним відповідачем у такій справі. Вказані позовні вимоги можуть бути пред'явлені до особи, в інтересах якої накладено арешт.
Звертаючись до суду з позовом про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 зазначив відповідачем Каховський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Херсонській області, однак вирішення справи без залучення до участі в ній ОСОБА_2 , який має бути відповідачем у такій справі, є порушенням вимог цивільного процесуального законодавства України, оскільки в такому випадку суд вирішує питання про права і обов'язки особи, яка не бере участі у справі, тому в порушення принципів рівності сторін та змагальності процесу позбавлена можливості давати пояснення по суті спору, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, та заперечення проти доводів і міркувань інших учасників справи.
З урахуванням наведеного висновок суду першої інстанції, про відмову в задоволенні позову з підстав незалучення до участі у справі ОСОБА_2 в якості відповідача є правильними.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не є боржником в будь-якому виконавчому провадженні і виконавче провадження, в якому було накладено арешт на його майно, закінчене, не заслуговують на увагу, оскільки державний виконавець повернув стягувачу виконавчий лист на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, тому стягувач не позбавлений права повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV ( в редакції чинній на час накладення арешту на майно та повернення виконавчого документу стягувачу) виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема: у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно зі статтею статті 49 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження.
Отже, зняття арешту з майна боржника пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № справа № 740/3240/18 (провадження № 61-13512св19) та інших.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що постанова про арешт майна боржника не була скасована, оскільки боржником не було сплачено борг, виконавчий збір, судовий збір та витрати на проведення виконавчих дій, та врахувавши, що повернення виконавчого документа стягувачу у даній справі і знищення виконавчого провадження за закінченням строків зберігання не є підставою для закінчення виконавчого провадження, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права безпідставними.
Аргументи заявника про порушення його прав як власника, що гарантовано статтею 41 Конституції України, безпідставні, так як арешт на його майно було накладено державним виконавцем відповідно до вимог законодавства для забезпечення реального виконання рішення суду про стягнення з нього грошових коштів.
Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки рішення суду постановлено правильно у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права, в межах заявлених вимог, на підставі наданих сторонами доказів, досліджених в судовому засіданні. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.367, п.1ч.1 ст.374, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, Херсонський апеляційний суд у складіколегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 01 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16 квітня 2020 року
Головуючий І.В. Вейтас
Судді: В.О. Бездрабко
С.В. Радченко