Справа № 466/2762/20
про забезпечення позову до подання позовної заяви
15 квітня 2020 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Ковальчука О.І.
за участю секретаря Кайрякової К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву представника приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Брокбізнес» Рій І.В. про забезпечення позову до подання позовної заяви за позовом ПАТ «СК «Брокбізнес» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 316624,60грн.
14.04.2020 року заяву представник приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Брокбізнес» Рій І.В. подав до Шевченківського районного суду м. Львова заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить вжити заходів шляхом накладення арешту на автомобілі «Mitsubishi Outlander» 2003 року випуску та «КАМАЗ 53215», 2004 року випуску із забороною відчуження.
Необхідність забезпечення позову обґрунтовується тим, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України сторони у судове засідання не викликалися.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Згідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження вимог заяви про забезпечення позову, зокрема того, що відповідачу ОСОБА_1 належить автомобіль марки «КАМАЗ 53215», 2004 року випуску.
Однак враховуючи те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, зважаючи на фактичні обставини, виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, суд вважає необхідним частково задовольнити заяву представника приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Брокбізнес» Рій І.В. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки «Mitsubishi Outlander» 2003 року випуску.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, ч. 2 ст. 247, 353 ЦПК України, суд
постановив:
заяву представника приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Брокбізнес» Рій І.В. про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити частково.
З метою забезпечення позову накласти арешт на автомобіль марки «Mitsubishi Outlander» 2003 року випуску, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 та заборонити вчиняти будь-які дії щодо його відчуження.
В іншій частині заяву залишити без задоволення.
Стягувач: ПАТ «СК «Брокбізнес», 79007, м. Львів, вул. Данилишина, 6.
Боржник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Виконання ухвали доручити Шевченківському відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області - 79000, м. Львів, вул. Котлярська, 6.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: О. І. Ковальчук