465/7026/19
2-а/465/345/20
Іменем України
08.04.2020 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.,
за участю секретаря Школьнікової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , до інспектора УПП у Львівській області ДПП Ватаманюк Михайла Івановича, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Позовну заяву мотивує тим, що постановою серії ДПО 18 від 27.11.2019 рокуінспектор УПП у Львівській області ДПП Ватаманюк Михайло Івановичнаклав на ОСОБА_1 штраф у розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення ч.1 ст. 122 КУпАП (невиконання вимог дорожнього знаку 4.1.).
Позивач наголошує на тому, що жодних правил не порушував та доказів його винуватості інспектором патрульної поліції не надано.
Крім того, просить стягнути з відповідачів кошти на правову допомогу у розмірі 4860 грн.
На підставі вищевикладеного просить заяву задоволити.
В судове засідання позивач не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
В судове засідання відповідачі не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, відзиву на позовну заяву не подали.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
24.01.2020 року ухвалою Франківського районного суду м. Львова призначено розгляд справи №465/7026/19 за правилами спрощеного позовного провадження.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за правилами спрощеного провадження за наявних у справі доказів без участі сторін.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що постановою серії ДПО 18 від 27.11.2019 рокуінспектор УПП у Львівській області ДПП Ватаманюк Михайло Івановичнаклав на ОСОБА_1 штраф у розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення ч.1 ст. 122 КУпАП (невиконання вимог дорожнього знаку 4.1.).
Відповідно до ПДР, Знак 4.1 "Рух прямо" дозволяє рух лише прямо. Дія знака не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Дія знака поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким він встановлений, а також, установлений на початку дороги або за перехрестям, поширюється на ділянку дороги до найближчого перехрестя. Знак не забороняє поворот праворуч у двори та на інші прилеглі до дороги території..
В ст.72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
В ч.1 ст.77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд звертає увагу на те, що відповідачами не додано жодного належного чи допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Отже, вважаю, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки жодні докази вини позивача не надані.
Щодо відкодування коштів на правову допомогу суд повідомляє наступне.
Судом встановлено, що 28.11.2019 р. укладено договір про надання правової допомоги між адвокатом Малофєєвим А.І. та Поліщук Дмитром Юрійовичем.
Згідно ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись.
Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд ставиться критично до наданої до позовної заяви квитанції про опплату виконаних робіт, так як із неї випливає, що ОСОБА_1 лише отримав таку.
В матеріалах справи відсутнє підтвердження дійсної проплати ОСОБА_1 коштів за надані послуги у розмірі 4860 грн., адвокату ОСОБА_2 .
Більше того, суд вважає неспіврозмірними витрати на правову допомогу у розмірі 4860 грн із штрафом у розмірі 255 грн.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
На основі вищевикладеного, керуючись, ст.9,72,77, 241, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , до інспектора УПП у Львівській області ДПП Ватаманюк Михайла Івановича, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - задоволити частково.
Скасувати постанову серії ДПО 18 від 27.11.2019 рокувід 27 листопада 2019 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційну порядку до Восьмого Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання копії рішення.
Суддя Ванівський Ю.М.