Справа № 594/534/19
09 квітня 2020 року
Борщівський районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого Зушман Г. І.
з участю секретарів Кушнір Т.І., Шимків Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
Позивач ОСОБА_2 у травні 2019 року звернувся в суд з позовом, у якому після внесених змін просив провести поділ домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 , виділивши йому у власність Ѕ частину цього домоволодіння, а Ѕ частину залишити у власності ОСОБА_1 . В обґрунтування позову посилався на те, що перебував у шлюбі з відповідачкою, який рішенням суду було розірвано 23 серпня 2017 року. Перебуваючи у шлюбі вони з відповідачкою за спільні кошти придбали спірне домоволодіння, після розірвання шлюбу він неодноразово просив відповідачку добровільно провести його поділ, однак вона відмовляється це зробити.
Ухвалою суду від 21 травня 2019 року дана позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.
12 червня 2019 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у якій позивачка зазначила, що спільно нажитим майном подружжя являлося наступне майно: корови 2 шт. вартістю по 10 000 грн. за кожну, всього 20000 гривень; кінь вартістю 15 000 грн.; свині великі 2 шт., вартістю по 6 000 грн. кожна, всього 12000 грн.; свині малі 4 шт., вартістю по 2000 грн. за одну, всього 8000 грн.; кури 82 шт. по 60 грн. за одну, всього 4920 грн.; кролі 24 шт. по 175 грн. за одного, всього 4200 грн., автоклан (пристрій для закрутки тушкованого м"яса), вартістю 5000 грн; машинка для подрібнення тютюну вартістю 2000 грн.; телевізор б/y фірми "Філіпс", вартістю 1000 грн; тюнер невстановленої фірми виробника, вартістю 1000 грн.; мікрохвильова піч невстановленої фірми виробника вартістю 4500 грн.; січкарня вартістю 4000 грн.; одна тонна зерна пшениці вартістю 3800 грн.; два мішки цукру вартістю за 1 мішок по 750 грн., всього 1500 грн.; металеві листи для огорожі вартістю 5000 грн.; субсидія в сумі 4800 грн.; гужовий транспорт (віз), вартістю 3000 грн.; два електромотори вартістю за 1 шт. по 2000 грн. на суму 4000 грн., а всього майна на суму 103720 грн. Дане майно відповідач без її відому вивіз у с.Гаврилівці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, де він проживає з іншою жінкою, тому позивачка просить провести поділ вищенаведеного спільного подружнього майна між нею та відповідачем, якого на сьогоднішній день немає в натурі, та присудити їй грошову компенсацію з відповідача в розмірі половини майна подружжя в сумі 51860,00 грн. Також просила зобов'язати відповідача повернути автоклан (пристрій для закрутки тушкованого м'яса) вартістю 5000,00 грн., який був придбаний до укладення шлюбу.
У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач ОСОБА_2 зазначив, що позивачка перебільшила кількість і вартість спільно нажитого майна, яке на той час було їхньою власністю. Насправді корова була одна, вона захворіла і тому він продав її заготовачу за 3500 грн. Коня, якого з позивачкою ОСОБА_1 вони купили ще в 2013 році за 6,5 тис. грн., він продав у лютому 2017 року, коли ще проживали в шлюбі з позивачкою, за 4 тис.грн. і за ці гроші купив дрова. Свиней зовсім не продавав, а зарізав їх і зробив консерви, половину яких залишив, а половину забрав собі. Малих свиней зовсім не було. Курей в дійсності було 5-6 штук, які він також зарізав і використав, законсервувавши разом із свининою. Щодо кролів, то насправді була одна кролиця, але вона здохла. Автоклав (пристрій для закрутки) залишив вдома позивачці. Телевізор і тюнер куплені ними спільно в 2014 році за 1600 грн. він забрав. Мікрохвильову піч відповідачка віддала на ремонт. Січкарня теж залишилась і була поламана. Одну тонну зерна з'їли свині і кури. Також був тільки один мішок цукру, частину якого він використав разом з дочкою, а частина залишилась. Металеві листи для огорожі також залишились. Субсидію вони дійсно отримували, однак більшу частину витратили на лікування брата відповідачки, який потрапив в ДТП, а решту - на інші цілі. Віз з позивачкою вони купили в 2001 році за 450 грн., однак, зараз він несправний і ним ніхто не користується. Один з електромоторів дала йому його мати, і він їй його повернув, а інший мотор залишив. Вважає, що за вказане майно, яке набуте за час шлюбу, він повинен віддати відповідачці 2575 грн.( 1750 грн. за корову, 800 за телевізор і тюнер, 225 за віз ).
Ухвалою суду від 11 вересня 2019 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 11 вересня 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя в частині вимог про зобов'язання відповідача ОСОБА_2 повернути автоклан (пристрій для закрутки м'яса) вартістю 5000,00 грн., придбаний до укладення шлюбу, залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 05 березня 2020 року первісну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, залишено без розгляду.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав, наведених у зустрічній позовній заяві.
Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивачки визнав частково з підстав, викладених у відзиві проти позову, який повністю підтримав.
В подальшому після оголошеної перерви по справі позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Від неї надійшла письмова заява, в якій просить її позовні вимоги задовольнити та слухати справу за її відсутності та за відсутності її представника - адвоката Петровського Т.І.
Належно повідомлений відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явився. Від його представника - адвоката Гуски С.Д. надійшла письмова заява, в якій просить слухати справу у його відсутності та відсутності позивача, підтримує позицію, викладену у відзиві на зустрічну позовну заяву.
Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив наступні фактичні обставини справи.
Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 22 квітня 2001 року, який між ними було розірвано рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 23 серпня 2017 року. Рішення набрало законної сили 11 вересня 2017 року.
Постановою старшого слідчого СВ Борщівського відділення поліції Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області від 30 серпня 2018 року закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210050000156 від 12 червня 2018 року, у зв'язку з встановленням відсутності в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
Як вбачається зі змісту постанови, ОСОБА_2 забрав частину спільно нажитого майна із ОСОБА_1 та користується ним, оскільки вважав його своїм, так як про поділ майна в цивільно-правовому порядку в суд ніхто із подружжя не звертався, а тому в його діях відсутня суб'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст.356 КК України.
Згідно копії облікової картки погосподарського обліку на 2016-2020 роки, у домогосподарстві ОСОБА_2 , що знаходиться в АДРЕСА_1 , станом на 01 січня 2016 року числилися сільськогосподарські тварини, а саме: 1 корова; 2 свиней до двох місяців; 1 кінь; 20 штук свійської птиці, з яких 18 курей - несучок. Станом на 01 січня 2017 року у домогосподарстві числилися сільськогосподарські тварини, а саме: 2 корови; 4 свиней, з яких - 2 свинки ремонтні, старші 4 місяців, а 2 поросят до двох місяців; 1 кінь; 25 штук свійської птиці, з яких 23 курей - несучок.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що є дочкою сторін і проживала з батьком ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . У них в господарстві було дві корови, які батько вивіз у с.Гаврилівці, де вже фактично проживав. У господарстві також було 4 свиней: двоє великих та двоє малих. Курей було більше тридцяти, а кролів - більше двадцяти штук. Зерно пшениці в кількості одна тонна зберігалося у дерев'яній коробці, а цукор у двох мішках. Також була мікрохвильова піч. Були листки металеві для огорожі, був кінь. Також батько отримав субсидію в січні 2017 року та підписався за її отримання в її присутності. Після того, як мама поїхала в Італію, то вона залишилася проживати з батьком, однак згодом він повідомив їй, що йде проживати до іншої жінки, і на початку лютого 2017 року він протягом двох-трьох днів перевіз автомобілем до неї майно. Вона також бачила, як вантажили коня, дві корови заготовачу. У телефонних розмовах мати щодо майна ніякої згоди не давала. 04 лютого 2017 року її забрав до себе дядько. На даний час вона проживає з матір'ю. Чи різав батько свині та птицю їй невідомо. Було також двоє телят, але 19 січня 2017 року батько продав їх за 2500,00 грн.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що є старостою с.Дзвинячка Борщівського району Тернопільської області і проживає неподалік господарства позивачки ОСОБА_1 . Їй відомо, що в господарстві було дві корови. В лютому 2017 року вона бачила, що біля господарства сторін стояла машина і щось завантажували. До того, як відповідач переїхав із вказаного господарства, то вона там не була. У середині січня 2017 року відповідач звертався до неї із проханням оформити субсидію і вона видавала довідку щодо належного йому майна. В акті обстеження вона вказала корови, свині, домашню птицю, кролі. У погосподарській книзі станом на 01 січня 2017 року зазначено, яка кількість худоби, птиці, свиней та кролів числилася в господарстві сторін. Дані в погосподарську книгу вносила вона і помилково вказала наявність тої самої живності станом на 01.01.2018 року, після чого внесла виправлення.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що проживає по сусідству з позивачкою ОСОБА_1 , її господарство знаходиться навпроти. На той час, як ОСОБА_1 в 2016 році поїхала за кордон, то в них було дві корови, біля 80 курей, двоє телят, четверо свиней, біля 24 кролів. Відповідач усе повивозив. Коня продав, але за скільки і кому не знає. У лютому 2017 року бачила, як він завантажував близько 68 мішків на автомобіль, але що в них було не бачила. Також тоді відповідач завантажував ящики, телевізор, корову.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що працює листоношею у с.Дзвинячка Борщівського району і в 2017 році нею було виплачено ОСОБА_2 субсидію за 2016 рік в розмірі 4800,00 грн.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що два роки тому купляв корову у ОСОБА_2 за 3500,00 грн. і коня за 4000,00 грн. Також перевозив йому в лютому 2017 року мішки з кукурудзою.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
У відповідності до ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, як це вбачається зі ст.71 СК України.
Згідно з частинами 1-5 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом та несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Однак, позивачка ОСОБА_1 не надала суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність та вартість спірного майна, набуття вказаного майна сторонами за час шлюбу.
Щодо пояснень у судовому засіданні свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , то ці пояснення не беруться судом до уваги, оскільки пояснення зазначених свідків не підтверджують родові ознаки майна, його конкретний перелік, його кількість та вартість.
В той же час відповідач ОСОБА_2 визнав і не оспорював, що спільною сумісною власністю подружжя була одна корова, яку він продав за 3500 грн., що в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_7 . Відповідач ОСОБА_2 також не заперечував, що майном, набутим за час шлюбу являвся телевізор марки «Філіпс» і тюнер загальною вартістю 1600 грн., віз вартітю 450 грн., які він забрав собі.
Згідно ч.1ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
На підставі викладеного суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, визнати спільною сумісною власністю, набутою за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , одну корову вартістю 3500,00 грн., телевізор марки «Філіпс» та тюнер загальною вартістю 1600 грн., віз вартістю 450 грн. і в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 компенсацію вартості майна в сумі 2775,00 грн.
За обставин, наведених вище, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя в частині поділу однієї корови, коня, свиней великих 2 шт.,свиней малих 4 шт., курей 82 шт., кролів 24 шт., автоклана (пристрій для закрутки тушкованого м"яса), машинки для подрібнення тютюну, мікрохвильової печі невстановленої фірми виробника, січкарні, однієї тони зерна пшениці, двох мішків цукру, металевих листів для огорожі, двох електромоторів слід відмовити за недоведеністю.
Згідно п.3 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги.
Отже, житлова субсидія не являється майном подружжя в розумінні ст.60 СК Україні і не може бути предметом даного спору, тому в задоволенні вимоги позивачки в частині поділу субсидії в сумі 4800 грн. як майна подружжя слід відмовити за безпідставністю.
Позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 під час розгляду справи були понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 768,40 грн., які згідно ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, а також ст.ст.60, 69, 70, 71 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263, 265, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю, набутою за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , одну корову вартістю 3500,00 грн., телевізор марки «Філіпс» та тюнер загальною вартістю 1600 грн., віз вартістю 450 грн.
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 компенсацію вартості майна в сумі 2775,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення через Борщівський районний суд Тернопільської області до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
На час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строк апеляційного оскарження рішення продовжується на строк дії такого карантину.
Позивачка :ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , жителька с.Дзвинячка Борщівського району Тернопільської області.
Відповідач : ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , житель с.Дзвинячка Борщівського району Тернопільської області.
Повне рішення складено 16 квітня 2020 року.
Головуючий: