Справа № 490/2163/20
нп 2/490/2722/2020
Центральний районний суд м. Миколаєва
16 квітня 2020 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П, яка діє від імені суду (ч. 1 ст. 34 ЦПК України), розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
Позивач звернулася до суду з даним позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя.
Одночасно з пред'явлення позову позивач просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки FORD FOCUS, 2013 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль марки MERSEDES-BENZ, 1995 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль марки PEUGEOT, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Заява отримана суддею Черенковою Н.П. 06.04.2020 року.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 151 ЦПК України визначено вимоги до заяви про забезпечення позову.
У відповідності до ч. 5 ст. 151 ЦПК України, у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Отже, КГС ВС у справі №922/2163/17 зробив висновок, що забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
У справі №922/2163/17 Верховний Суд наголосив, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Таким чином, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Однак, заявник не обґрунтувала, чому необхідно застосувати забезпечення позову, не навела свої доводи і посилання на докази щодо обставин, які підтверджують потребу застосування таких заходів.
Також заявник не обґрунтувала, чому слід застосувати обрані нею способи забезпечення позову, і не обґрунтувала відповідність заявлених заходів фактичним обставинам спору й можливим наслідкам їх застосування або незастосування.
Відповідно до ч.10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Окрім того, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - залишено без руху.
Отже, заява про забезпечення позову підлягає поверненню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 151, 153 ЦПК України, суддя, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - повернути заявнику.
Повернути заявнику судовий збір у розмірі 36,20 грн., сплачений 15.04.2020 року у АТ "ПриватБанк" за квитанцією №0.0.1677222708.1 та судовий збір у розмірі 384,20 грн., сплачений 15.08.2019 року у АТ КБ "ПриватБанк" за квитанцією №0.0.143609440.1.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня постановлення ухвали.
Суддя Н.П. Черенкова