Справа № 489/3223/19
кримінальне провадження
№1-кп/489/359/20
16 квітня 2020 р. м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва кримінальне провадження на підставі обвинувального акта з угодою про визнання винуватості за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді номеру обслуги зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу батальйону охорони військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (віськова частина НОМЕР_2 ) у військовому званні - солдат, раніше несудимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
встановив:
21.11.2014 о 08 год. 00 хв., ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, будучи військовослужбовцем призваним за мобілізацією, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків з військової служби, у порушення вимог ст.ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 216, 221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (військової частини НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) з лікувального закладу та перебував за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до 10.02.2017.
Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 407 КК України, а саме у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
Обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав повністю та розкаявся у вчиненому.
Між обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_6 , та прокурором ОСОБА_5 16.04.2020 у кримінальному провадженні № 42014150410000107 укладено угоду про визнання винуватості.
Відповідно до умов угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 407 КК України.
ОСОБА_4 беззастережно визнав свою вину в обсязі пред'явленого обвинувачення. При цьому, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання за ч. 3 ст. 407 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком з покладенням на засудженого обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, встановлені ст. ст. 473, 476 КПК України, які зрозумілі обвинуваченому та прокурору.
У судовому засіданні обвинувачений, захисник та прокурор просили затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання.
Розглядаючи в порядку ст. 474 КПК України питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Так, злочин у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину, відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений в присутності захисника та прокурор повністю усвідомлюють зміст угоди про визнання винуватості, наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, при цьому обвинувачений цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України.
Умови угоди про визнання винуватості не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб. Міра покарання, узгоджена обвинуваченим, захисником та прокурором, з урахуванням наявності обставин, які пом'якшують покарання, а тому істотно знижують ступінь тяжкості злочину який вчинив обвинувачений, є достатньою для попередження вчинення нових злочинів.
Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлено.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що умови угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, дії обвинуваченого кваліфіковані вірно, покарання узгоджене сторонами угоди є достатнім для попередження вчинення нових злочинів, а також для виправлення обвинуваченого, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості на підставі якої обвинуваченого визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 469-475 КПК України, суд
ухвалив:
Угоду про визнання винуватості, укладену 16 квітня 2020 року між прокурором Військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 затвердити.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1