КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА
Справа № 488/1363/17
Провадження № 2/488/77/20 р.
Іменем України
07.04.2020 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого по справі судді - Селіщевої Л.І.,
при секретарі - Тузові Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 , про розподіл судових витрат, -
Позивач - АТ «Миколаївобленерго» звернувся із позовом до відповідача - ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача борг за недораховану електроенергію, внаслідок порушення ПКЕЕН, у розмірі 116 234,58 грн.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16.03.2020 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
23.03.2020 р. від представника відповідача до суду надійшла заява про відшкодування відповідачці понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
У судове засідання заявник не з'явився, надав заяву із проханням слухати справу у його відсутність, заяву про відшкодування судових витрат підтримав.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав свої заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні заяви та слухати справу у його відсутність. Заперечення мотивовані тим, що сторона відповідача не надавала в установленому законом порядку попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а у договорі про надання правової допомоги не зафіксований гонорар адвоката у тому розмірі, який просить стягнути заявник. Крім цього, представник позивача посилався на те, що розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом послугами.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд прийшов до наступного висновку.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
За правилами частини першої, пункту 2 частини третьої статті 79 ЦПК України 2004 року (який був чинним на час відкриття провадження у цивільній справі), судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 84 ЦПК України 2004 року, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Починаючи з 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон № 2147-УІІ від 03.10.2017 р., яким були запровадженні нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу у цивільному судочинстві.
Так, за приписами ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п.1 ч. 1 ст. 270 ЦПК).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1)у разі задоволення позову - на відповідача;
2)у разі відмови в позові - на позивача;
3)у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В силу ч.ч. 1,2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони. Поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Із матеріалів цивільної справи № 488/1363/17 вбачається, що рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16.03.2020 року було відмовлено у задоволенні позову АТ «Миколаївобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за недораховану електроенергію, внаслідок порушення ПКЕЕН, у розмірі 116 234,58 грн.
Статтею 178 ЦПК України визначено вимоги, яким повинен відповідати відзив відповідача, зокрема, у ньому має міститися попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (п.8 ч. 3 ст. 178).
Із матеріалів справи вбачається, що у своєму відзиві, який був поданий в установленому законом порядку, представник відповідача вказав орієнтовний розрахунок суми судових витрат, який він поніс, зокрема, зазначив витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 10 000 грн. (а.с. 56-58).
Заяву про відшкодування судових витрат та відповідні докази (договір про надання правової допомоги, доручення, квитанції та розрахунок гонорару) було подано представником відповідача у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (за наявності заперечень учасника справи ), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, із розрахунку гонорару, наданого до заяви про розподіл судових витрат, вбачається, що адвокатом Гайдаржий А.В. було витрачено 7 годин на вивчення та аналіз позовної заяви та доданих документів, аналіз законодавства та судової практики, формування правової позиції та її узгодження з клієнтом, оформлення відзиву та його направлення позивачеві та суду; 4 години на складання адвокатського запиту до позивача, контроль за його виконанням та аналіз відповіді на запит; 1 годину на консультацію клієнта, а також представництво клієнта у суді згідно протоколів судового засідання.
Аналізуючи докази витрат на професійну правничу допомогу, надані заявником, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, а також керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права, суд приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим і підстав для його зменшення судом не встановлено.
Суд також вважає необхідним зазначити, що представником позивача не доведено неспівмірність витрат на правничу допомогу, зокрема, пункт 4.1.3. договору про надання правової допомоги від 13.09.2017 р., на який посилається представник позивача у своїх запереченнях, не визначає розмір гонорару адвоката, а визначає вартість витрат, пов'язаних із виконанням доручення у сумі 100 грн. Натомість обов'язок клієнта сплатити гонорар визначає п. 4.1.2 даного договору.
Інші доводи представника позивача, викладені ним у запереченнях, не спростовують висновків суду.
З урахуванням викладеного, суд знаходить заяву обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 270 ЦПК України додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Керуючись ст.ст. 270, 353 ЦПК України,
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 , про розподіл судових витрат задовольнити.
Стягнути з Акціонерного Товариства «Миколаївобленерго» на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 10 000 гривень.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.І. Селіщева