Справа №487/1964/20
Провадження №1-кс/487/2339/20
14.04.2020 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим,-
ОСОБА_3 06.04.2020р. звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просив скасувати постанову слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_4 від 12 березня 2020 року у кримінальному провадженні №42019160000000755 від 06.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, про відмову у визнання потерпілим; щодо подальшого статусу у кримінальному провадженні №42019160000000755 від 06.12.2019р. визнати його потерпілим.
В обгрунтування скарги ОСОБА_3 послався на те, що 01.03.2020 року він подав клопотання про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні №42019160000000755 від 06.12.2019.
14.03.2020 було отримано повідомлення та постанову слідчого від 12.03.2020 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні. Він вважає постанову незаконною і передчасною, оскільки за короткий період досудового розслідування не були здійснені жодні слідчі дії, не зібрані необхідні докази винуватості особи, яка вчинила злочин, досудове розслідування здійснюється неналежним чином, одностороннє, необ'єктивно і упереджено.
ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав скаргу, просив її задовольнити.
Слідчий Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_4 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на те, що під час досудового розслідування та з тих матеріалів, які додані ОСОБА_3 до заяви про вчинення кримінального правопорушення, не встановлено обставин заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди. Під час досудового розслідування ОСОБА_3 викликався до слідчого для дачі пояснень з приводу того, яка ж шкода йому завдана, проте жодного разу не з'явився.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження №42019160000000755 від 06.12.2019, слідчий суддя приходить до наступного.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст.303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
Згідно зі ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. При цьому права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до ч.5 ст.55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Також, згідно з вимогами ст.110 КПК України рішення слідчого приймаються у формі постанови, яка повинна бути обґрунтованою та мотивованою.
Судом встановлено, що Першим слідчим відділом Слідчого управління Територіального упавління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019160000000755 від 06.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
01.03.2020 року до ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про визнання потерпілим у кримінальному провадженні.
12.03.2020 року слідчий Першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_4 винісла постанову про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №42019160000000755 від 06.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Постанова мотивована тим, що як вбачається з матеріалів кримінального провадження, будь-яких відомостей щодо завдання маральної чи матеріальної шкоди заявнику не здобуто. Але на підтвердження даного висновку слідчий не посилається на конкретні матеріали досудового розслідування, які дають підстави прийти до такого висновку, не відзначає, які слідчі дії були проведені і що саме свідчить про неспричинення шкоди.
Також слідчий зазначив, що ОСОБА_3 не надав органу досудового розслідування будь-яких документів чи інших доказів на підтвердження завдання йому моральної чи матеріальної шкоди, у зв'язку з чим відсутні очевидні та достатні підстави для залучення його до провадження в якості потерпілого.
Проте, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 викликався до слідчого на 26.02.2020р., але повістка вручена йому була 03.03.2020. тобто з запізненням; вдруге ОСОБА_3 викликався до слідчого на 25.03.2020р., але повістка вручена не була, лист повернувся до слідчого з відміткою про відсутність такого адресата за зазначеною аресою. Таким чином, ОСОБА_3 у кримінальному провадженні не допитувався, під час допиту не міг подавати докази заподіяння шкоди. Крім того, встановлення розміру та виду шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, є однією з обставин, які слідчий зобов'язаний встановити та довести у ході досудового розслідування.
На підставі наведеного, оцінивши законність та обгрунтованість рішення слідчого, слідчий суддя вважає, що скарга ОСОБА_3 в частині скасування постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим підлягає задоволенню.
При цьому, в межах розгляду даного питання слідчий суддя не наділений повноваженнями прийняти рішення щодо визначення подальшого статусу ОСОБА_3 у кримінальному провадження як потерпілого, а тому скарга в цій частині не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 303-307, 309, 376 КПК України,-
Скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_4 від 12 березня 2020 року у кримінальному провадженні №42019160000000755 від 06.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, про відмову у визнання потерпілим.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошений 15.04.2020р.
Слідчий суддя ОСОБА_1