Справа №487/9277/19
Провадження №1-кс/487/2472/20
13.04.2020 року м.Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого Другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР в м. Миколаєві ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Молдови, є громадянином України, розлученого, з вищою освітою, не працює, має на утриманні двох дітей, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст.369, ч.1 ст.190 КК України, - -
10.04.2020 року прокурор другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР та слідчих регіональної прокуратури області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Підставою продовження строку дії відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту прокурор зазначає тяжкість злочину, в скоєнні якого підозрюється останній, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшились та не перестали існувати та неможливістю запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого виду запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив задовольнити.
Захисник та підозрюваний у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на недоведеність заявлених прокурором ризиків. Просили при ухваленні рішення врахувати те, що ОСОБА_4 одружений, має на утриманні двох дітей, його позитивні характеристики та обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думки сторін кримінального провадження, суддя вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що Другим слідчим відділом Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019161010000053 від 11.02.2019 за підозрою ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України.
21.12.2019 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, а саме при наступних обставинах:
Наказом ГУНП в Одеській області від 20.09.2017 № 1496 о/с підполковника поліції ОСОБА_7 призначено на посаду начальника Хмельницького ВП Малиновського ВП у м. Одеса ГУНП в Одеській області.
У Хмельницькому ВП Малиновського ВП у м. Одеса ГУНП в Одеській області зареєстроване кримінальне провадження № 12019161470000181 за фактом вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України. У той же час, на місці вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_8 було затримано разом з ОСОБА_9 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Так, 05.02.2019 близько 09 год. 00 хв. ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яке є дружиною ОСОБА_9 , прибула до Хмельницького ВП Малиновського ВП у м. Одеса ГУНП в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 53, де зустріла свого чоловіка ОСОБА_9 , який повідомив їй, що його з товарищем затримано поліцією під час скоєння злочину. Після почутого ОСОБА_10 направилась до кабінету начальника Хмельницького ВП Малиновського ВП у м. Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 . Під час розмови ОСОБА_10 запитала, що загрожує її чоловіку та які варіанти виходу із даної ситуації, на що ОСОБА_4 повідомив, що він подумає як вийти із ситуації.
У подальшому, 05.02.2019 близько 11 год. 00 хв., начальник Хмельницького ВП Малиновського ВП у м. Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 викликав на особисту розмову у свій службовий кабінет за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_9 , та використовуючи довірливі відносини з останнім, зазначив неправдиву інформацію, запевнивши, що в силу свого службового становища нібито зможе одноособово вирішити питання щодо не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 185 КК України, непред'явлення підозри та надання статусу свідка у даному кримінальному провадженні, за надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 1500 доларів США, (що відповідно до офіційних даних НБУ станом на 05.02.2019 становило 41135,4 грн.), тим самим особисто виказав та схилив до надання неправомірної вигоди матеріального характеру у вигляді грошових коштів у розмірі 1500 доларів США, (що відповідно до офіційних даних НБУ станом на 05.02.2019 становило 41135,4 грн.) за не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 185 КК України, не повідомлення про підозру та надання статусу свідка у даному кримінальному провадженні.
Згодом 05.02.2019 через декілька годин ОСОБА_4 знову викликав у свій службовий кабінет за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 53, ОСОБА_9 та особисто зменшив розмір раніше виказаного прохання про передачу неправомірної вигоди матеріального характеру та назвав нову суму у вигляді грошових коштів у розмірі 1000 доларів США, (що відповідно до офіційних даних НБУ станом на 05.02.2019 становило 27423,6 грн.) за вчинення дій з використанням службового становища, а саме: не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 185 КК України, не повідомлення про підозру та надання статусу свідка у даному кримінальному провадженні.
Того ж дня ОСОБА_9 зателефонував своїй дружині ОСОБА_10 та повідомив, що ОСОБА_4 висказав вимогу надати йому неправомірну вигоду матеріального характеру у вигляді грошових коштів у розмірі 1000 доларів США, (що відповідно до офіційних даних НБУ станом на 05.02.2019 становило 27423,6 грн.) за вчинення дій з використанням службового становища, а саме не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 185 КК України, не повідомлення про підозру та надання статусу свідка у даному кримінальному провадженні.
Розуміючи протиправність дій начальника Хмельницького ВП Малиновського ВП у м. Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулась до правоохоронних органів.
Перебуваючи біля входу до будівлі Хмельницького ВП Малиновського ВП у м. Одеса ГУНП в Одеській області, 22.02.2019 о 16 годині 01 хвилині ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення підтвердив свій корисливий намір отримати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 1000 доларів США (що відповідно до офіційних даних НБУ станом на 22.02.2019 становило 27 002,6 грн.) від громадянки ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яка є дружиною ОСОБА_9 , за вчинення дій з використанням службового становища, а саме не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 185 КК України, не повідомлення про підозру та надання статусу свідка у даному кримінальному провадженні.
Перебуваючи у своєму службовому кабінеті за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 53, ОСОБА_4 06.03.2019 о 17 годині 28 хвилин, діючи умисно, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів та метою особистого збагачення, в особистих інтересах використовуючи займану посаду, з метою створення уявної впевненості у своїх можливостях, наказав дружині ОСОБА_9 - ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) передати неправомірну вигоду матеріального характеру у вигляді наявних у неї на той момент грошових коштів у розмірі 400 доларів США, (що відповідно до офіційних даних НБУ станом на 06.03.2019 становило 10 704,92 грн.) за не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 185 КК України, не повідомлення про підозру та надання статусу свідка у даному кримінальному провадженні, третій особі посереднику - ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), який в той момент знаходився у кабінеті ОСОБА_4 ..
Крім того, ОСОБА_4 перебуваючи на посаді начальника Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області 05.02.2019 близько 11 год. 00 хв. перебуваючи у приміщенні власного службового кабінету, достовірно знаючи, що він не має повноважень на прийняття рішення щодо не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності, шляхом обману, запропонував ОСОБА_10 передати йому грошові кошти у розмірі 1 500 доларів США. Того ж дня, приблизно о 13 годині 00 хвилин, діючи умисно та з корисливих мотивів, ОСОБА_4 самостійно зменшив розмір раніше виказаної пропозиції про передачу грошових коштів та визначив суму у розмірі 1 000 доларів США.
У подальшому, перебуваючи біля входу до будівлі Хмельницького ВП Малиновського ВП у м. Одеса ГУНП в Одеській області, 22.02.2019 о 16 годині 01 хвилині ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення підтвердив свій корисливий намір щодо заволодіння, шляхом обману, грошовими коштами ОСОБА_10 у розмірі 1 000 доларів США (що відповідно до офіційних даних НБУ станом на 22.02.2019 становило 27 002,6 грн.).
Одночасно з цим, ОСОБА_4 свою обіцянку ОСОБА_10 щодо не притягнення її чоловіка ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 185 КК України, не повідомлення про підозру та надання статусу свідка у даному кримінальному провадженні, не збирався виконувати, а коштами у розмірі 400 доларів США, (що відповідно до офіційних даних НБУ станом 06.03.2019 становить 10 704,92 грн.), які 06.03.2019 отримав через третю особу посередника ОСОБА_11 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 53, від ОСОБА_10 , більш точного часу встановити не надалось за можливе, заволодів шляхом обману та зловживання довірою і мав можливість використати на власний розсуд.
Органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею під час продовження підозрюваній строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, які на даний час не зменшились та не відпали.
Сторона обвинувачення вважає, що викладенні обставини, є достатніми для продовження застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у період часу з 23 год.00 хв. до 06 год.00 хв., оскільки жоден з передбачених більш м'яких запобіжних заходів, не дасть змоги запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Ухвалою слідчого судді від 26.12.2019 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт строком дії до 21.02.2020 року із покладенням на підозрюваного відповідних обов'язків.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 09.01.2020 року скасовано ухвало слідчого судді від 26.12.2019 року та постановлено нову, в якій до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання з 21:00 год. до 06:00 год. із покладенням відповідних обов'язків.
Ухвалою слідчого судді від 18.02.2020 року ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із покладенням відповідних обов'язків до 17.04.2020 р..
Ухвалою слідчого судді від 13.04.202 р. продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до п'яти місяців.
Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Статтею 199 ч.5 КПК України передбачений обов'язок слідчого судді відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, які свідчать, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу - виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
В рішенні «Корбан проти України» від 04 липня 2019 р. (заява №26744/16) Європейський суд з прав людини зауважив, що відповідно до прецедентного права Суду, домашній арешт вважається, з огляду на його рівень та суворість, позбавленням волі у розумінні цього положення (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC], №23755/07, §104, 5 липня 2016 року).
Беручи до уваги характер застосування домашнього арешту до заявника,описаний у пунктах 30 та 50 вище, Суд визнає, що він дорівнює позбавленню волі у розумінні статті 5
У рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».
Як вбачається з матеріалів клопотання обґрунтованість підозри вже була предметом розгляду слідчим суддею під час вирішення питання щодо обрання та продовження підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що докази, надані стороною обвинувачення, доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України
Системний аналіз рішень ЄСПЛ дозволяє зробити висновок, що тяжкість злочину, вчиненого підозрюваним, та ризик його ухилення від слідства залишаються єдиними підставами для застосування запобіжного заходу. Проте згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод після спливу певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи зобов'язані навести інші підстави для подальшого тримання під вартою (див. рішення у справах «Яблонський проти Польщі» (Jablonski v. Poland), заява № 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року, та «І.А. проти Франції» (I.A. v. France), заява № 28213/95, п. 102, Reportsof Judgments and Decisions1998-VII).
В своєму клопотання прокурор зазначає, що, зважаючи на те, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні злочину середньої тяжкості, існує ризик того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
При цьому у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справах «Летельє проти Франції» (Letelie V. France»), «Томазі проти Франції» («Tomasi V. France») , «Мансур проти Туреччини» («Mansur V. Turkey»), «Мамедова проти Росії» («Mamedova v. Russia») зазначено, що така ймовірність не може оцінюватися лише на основі покарання, що загрожує даній особі, при цьому слід враховувати й інші релевантні обставини (які ж або можуть підтвердити ймовірність втечі або ж зробити її незначною.
Зокрема, у § 74 згадуваного рішення ЄСПЛ «Мамедова проти Росії» («Mamedova V. Russia») № 7064/05 від 01.07.2006 р., Страсбурзький суд зауважив: «Перевіряючи законність і обґрунтованість продовження тримання під вартою, ...суди незмінно посилалися на тяжкість обвинувачень як на головний чинник ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини..., проте продовження строку тримання під вартою не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі».
ЄСПЛ у § 33 рішення по справі «В. проти Швейцарії» («W V. Switzerland») № 14379/88 від 26.01.1993 р.) стверджує: «Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з урахуванням низки інших факторів, які або можуть підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або ж зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою... При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою, у якій його переслідували за законом, та його міжнародні контакти».
Так, ОСОБА_4 раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох дітей (малолітню та неповнолітню доньок), має зареєстроване місце проживання в м.Одеса, фактично проживає на території Одеської області. Будь-яких доказів на підтвердження, що підозрюваний раніше ухилявся від органу досудового розслідування прокурором надано не було.
Враховуючи викладене слідчий суддя приходить до переконання про можливість зміни обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 176-179, 181, 199, 194-197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого Другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР в м. Миколаєві ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 запобіжний у вигляді домашнього арешту на особисте зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.
Обов'язки по контролю за поведінкою підозрюваного ОСОБА_4 покласти на працівників Усатовського ВП Біляївського ВП ГУ НП в Одеській області.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя Заводського
районного суду міста Миколаєва ОСОБА_12