Справа № 466/9381/19
27 березня 2020 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Баєвої О.І.
секретаря судового засідання Якимець Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові, цивільну справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у ВНЗ МВС України, -
позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ кошти у сумі 31162,36 грн та суму судового збору.
В судове засідання учасники процесу не з'явились. Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з позовних вимог, наказом Львівського державного університету внутрішніх справ від 22.07.2018 року за № 777 о/с, ОСОБА_1 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання ЛДУВС. Між сторонами укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Згідно із п. 3.3, п. 2.3.6 даного договору, ОСОБА_1 був зобов'язаний у випадку звільнення з органів внутрішніх справ, після закінчення навчання до спливу встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в закладі. Так, наказом ГУНП у Львівській області від 26.06.2019 року № 648 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію», а саме за власним бажанням.
Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Пунктом 1 ч.1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 4 КАС України, справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Згідно із п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як встановлено судом, 22.07.2018 року між сторонами укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Згідно із п. 3.3, п. 2.3.6 даного договору, ОСОБА_1 був зобов'язаний у випадку звільнення з органів внутрішніх справ, після закінчення навчання до спливу встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в закладі.
Статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції, а тому його служба є публічною.
Головне управління МВС України у Львівській області є територіальним органом Національної поліції.
Відповідно до частин 1 і 3 ст. 73 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські, які вперше прийняті на службу в поліції, з метою набуття спеціальних навичок, необхідних для виконання повноважень поліції, зобов'язані пройти первинну професійну підготовку за відповідними навчальними програмами (планами), затвердженими Міністерством внутрішніх справ України. Порядок і умови проходження первинної професійної підготовки визначає Міністерство внутрішніх справ України.
Поліцейські після успішного закінчення курсу первинної професійної підготовки повертаються до органів (закладів, установ) поліції, з яких вони були направлені для проходження первинної підготовки, для подальшого проходження служби в поліції відповідно до частини 4 статті 73 цього Закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 ч. 1 ст. 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі п. 2, 4 ч. 1 ст. 77 Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, позивач, звертаючись до суду з цивільним позовом, констатує, що спір виник у результаті невиконання відповідачем цивільно-правової угоди, внаслідок чого у нього виникло зобов'язання відшкодувати вартість навчання.
Між тим, суд вважає, що спори, які пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема і питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат, відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
У межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог статті 17 КАС України та статті 19 КАС України, якими охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби,від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення шкоди (збитків) відбувається після її звільнення з державної служби.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч.1 ст. 256 ЦПК України).
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 142, 206, 247, 255, 256, 260-261 ЦПК України, суд ,-
цивільну справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у ВНЗ МВС України - провадженням закрити.
Повідомити позивача, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснити учасникам процесу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Повернути Львівському державному університету внутрішніх справ (м. Львів, вул. Городоцька, 26, ЄДРПОУ - 08571995) з державного бюджету 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. судового збору, згідно платіжного доручення № 7701 від 05.11.2019 року, код банку: 899998, код отримувача: 37766394.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Суддя: О. І. Баєва