13 квітня 2020 року
Київ
справа №1.380.2019.001436
адміністративне провадження №К/9901/9918/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі №1.380.2019.001436 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування, вимоги,
06.04.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020.
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 № Ф-3222-58.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 , залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020, позов задоволено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа за видом діяльності - торговельна діяльність продовольчими товарами, про що в журналі обліку реєстраційних справ Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області 21.06.1999 здійснено запис за №04056368 Ф 0050313 . ОСОБА_1 перебував на обліку в ДПІ у Перемишлянському районі відповідно до поданої ним заяви про реєстрацію в органах ДПІ №313 від 21.06.1999.
ОСОБА_1 здійснював свою підприємницьку діяльність в місті Донецьку. У зв'язку із розірвання договору оренди нежитлового приміщення, відповідно до акта повернення майна, нежитлового приміщення від 29.02.2000 року, припинив свою підприємницьку діяльність в м. Донецьку
13.11.2018 Головне управління ДФС у Львівській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3222-58, відповідно до якої станом на 31.10.2018 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складає 15 819,54 грн.
Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прийнята Головним управлінням ДФС у Львівській області вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-3222-58 у розмірі 15 819,54 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Головне управління ДПС у Львівській області, не погодившись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі №1.380.2019.001436 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частиною п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921 гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII).
Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову у справі №1.380.2019.001436 є визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-3222-58 у розмірі 15 819,54 грн.
За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 та постаноа Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі №1.380.2019.001436 не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі №1.380.2019.001436 відмовити.
Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова