Справа № 580/2668/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко
15 квітня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Черпіцької Л.Т.
суддів: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.,
секретар судового засідання:Закревська І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання поновити пенсійні виплати,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у припиненні пенсійних виплат позивачу; зобов'язати відповідача поновити пенсійні виплати позивачу з травня 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримав статус тимчасово переміщеної особи - переселенця, та нині зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . З травня 2018 року відповідач припинив виплати пенсії позивачу.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі частини 3 статті 123, пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що ухвала була постановлена з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, оскільки спір виник внаслідок припинення з травня 2018 року виплати пенсії, призначеної за вислугу строків служби, у разі не отримання якої з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, вона підлягає виплаті за минулий час без обмеження будь-яким строком.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її задоволенні відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі частини 2 статті 312 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичною підставою, що зумовила постановлення оскаржуваного судового рішення, було встановлення судом першої інстанції, що законна невиплата пенсії по втраті годувальника позивачу відбувалась починаючи з 01 липня 2016 року, а тому протягом періоду з липня 2016 року до розгляду справи в суді, позивач був обізнаний про порушення своїх прав. Саме протягом цього часу позивач не був позбавлений можливості звернутися до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії та дізнатися про причини не поновлення виплати пенсії. Під час судового розгляду справи (після відкриття провадження у даній справі) встановлено, та підтверджується позивачем, що він не звертався до відповідача із письмовою заявою щодо припинення виплати пенсії. Звернувшись за захистом свого порушеного права на отримання пенсії 23 серпня 2019 року, тобто більше ніж через три роки після припинення виплати пенсії, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами.
Відповідно до статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Приписи названої статті встановлюють негативні наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду, а також можливий шлях розв'язання питання про застосування наслідків пропущення строку, таким як залишення позовної заяви без руху з наданням десятиденного строку
з дня вручення ухвали для звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду. А також деталізують процедуру залишення судом позовної заяви без розгляду після відкриття провадження у справі в разі встановлення після відкриття провадження в справі пропущення строку звернення до суду.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, залишаючи 30 серпня 2019 року без руху дану позовну заяву, питання щодо пропущення строку звернення не вирішував.
Суд першої інстанції, встановивши, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність та у строк, установлений законом, ухвалою від 04 жовтня 2019 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі. А також вирішив розпочати розгляд справи по суті з 01.11.2019 без виклику учасників справи.
Після відкриття провадження у справі позивач, ані підстави, ані предмет позову не змінював.
Вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у припиненні пенсійних виплат позивачу з травня 2018 року, та зобов'язання їх поновити, - залишились незмінними.
Зважаючи на викладене, послідовність вчинених судом першої інстанції процесуальних дій нівелювала можливість позивача скористатись правом на поновлення пропущеного строку або надання пояснень щодо причин його пропущення (чи навпаки).
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) у п.52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Дійсно одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг.
У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі "Мельник проти України" №23436/03).
У рішенні "Стагно проти Бельгії" Європейський Суд з прав людини дійшов до висновку, що при застосуванні законодавчого строку давності національні суди мають приймати до уваги конкретні обставини справи, таким чином, щоб обмеження на доступ до суду було пропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя (Stagno v. Belgium № 1062/07).
По-друге, вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції в повній мірі не з'ясував фактичні обставини, враховуючи їх зміст та юридичну природу, встановивши дату, з якої слід відліковувати такий строк, досліджуючи правовідносини з припинення виплати пенсії по втраті годувальника в червні 2016 року. Проте, у поданому позові були заявлені вимоги про неправомірність припинення виплати з травня 2018 року пенсії за вислугу строків служби, про призначення якої до позовної заяви було додано відповідне посвідчення.
Колегія суддів відзначає, що навіть у разі застосування строків звернення до суду до будь-яких спірних правовідносин, слід обов'язково враховувати, що такі наслідки можливі лише до тієї частини позовних вимог, що виходить за рамки цього строку.
В свою чергу, пенсія відноситься до періодичних платежів, що свідчить про триваючий характер спірних правовідносин, що виключає можливість залишення адміністративного позову без розгляду повністю, враховуючи встановлений процесуальним законом шестимісячний строк звернення до суду з позовом.
Даний висновок також узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №320/5901/18.
Згідно частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За наведених обставин, колегія суддів приходить висновку про наявність законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2020 року.
Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька
Судді: Я.Б. Глущенко
О.Є. Пилипенко