Справа № 640/4503/19 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.
15 квітня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Черпіцької Л.Т.
суддів: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.,
за участю секретаря:Закревської І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила суд: визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, яка полягає у невиплаті допомоги після народження дитини з 01.07.2017 по 30.09.2018; та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації виплатити заборгованість по невиплаченій державній допомозі після народження дитини за період з 01.07.2017 по 30.09.2018.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13 лютого 2020 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини з 01.07.2017 по 30.09.2018.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій державній допомозі при народженні дитини за період з 01.07.2017 по 30.09.2018.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що пропущений позивачем строк є пресічним та не є абсолютним, а можливість його поновлення чинним законодавством не передбачена.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 з 26.11.2015 (відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ) має доньку - ОСОБА_3 . Місто народження Краснодон, Луганська область, Україна.
Відповідно до довідки № НОМЕР_2 від 18.12.2015 ОСОБА_2 взята на облік як внутрішньопереміщена особа, з адресою проживання: АДРЕСА_1 .
З матеріалів особової справи вбачається, що 19.04.2016 позивачем подано заяву про призначення допомоги при народженні дитини.
29.04.2016 УПСЗН Фрунзенського району Харківської міської ради було прийнято рішення про призначення позивачці допомоги сім'ям з дітьми, починаючи з 01.11.2015.
Згідно супровідного листа УПСЗН Харківської міської ради № 15260/4-5 від 13.11.2018 особову справу позивача передано до УПСЗН у Дарницькому районі м. Києва у зв'язку зі зміною місця реєстрації, в якому також повідомлено про задовільнення допомогою позивача до 30.06.2017.
Згідно розпорядження від 08.06.2017 УПСЗН Харківської міської ради виплата допомоги позивачу призупинена з 01.07.2017, до з'ясування обставин.
Будь-яких підстав для прийняття такого рішення вказане розпорядження не містить, як не містить і посилання на будь-яку норму чинного законодавства України.
Відповідно до довідки №0000580694/33017 від 18.07.2018 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньопереміщена особа, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .
24.10.2018 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про поновлення їй виплати допомоги при народженні дитини.
Листом № 01-07/61 від 04.02.2019 УПСЗН у Дарницькому районі м. Києва повідомило позивача про те, що рішенням Управління від 03.12.2018 ОСОБА_1 призначена допомога при народженні дитини - ОСОБА_3 , з 01.10.2018 по 30.11.2018. А також відмовлено у відновленні допомоги при народженні дитини за період з 01.07.2017 до 30.09.2018, у зв'язку з тим, що звернення за поновленням допомоги надійшло пізніше, ніж через 12 календарних місяців після припинення виплати.
Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_1 була змушена переїхати до м. Києва через тяжку хворобу новонародженої доньки, що підтверджується наявними в матеріалах справи медичним висновком Державного закладу «Український медичний центр реабілітації дітей з органічними ураженням нервової системи МОЗ України» та висновком ЛКК № 92 від 23.08.2018.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та іншими законами України.
Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 №2811-XII (надалі також - Закон № 2811-XII) визначені види державної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Згідно із частиною 7 статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, також встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Відповідно до частини 7 статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а, від 2 жовтня 2018 року у справі № 495/3711/17, від 20 листопада 2018 року у справі №226/317/17.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачкою заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач з об'єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з відповідною заявою, оскільки всупереч своїй волі змушена була змінювати місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та тяжкої хвороби дитини.
Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи наведені вище обставини, які зумовили неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги, виходячи із завдань адміністративного судочинства, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2020 року.
Головуючий суддя:Л.Т. Черпіцька
Судді:Я.Б. Глущенко
О.Є. Пилипенко