ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 квітня 2020 року Справа № 902/1099/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Гудак А.В.,
Суддя Олексюк Г.Є.,
Суддя Маціщук А.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.02.2020 р. у справі № 902/1099/19 (суддя Тварковський А.А., м.Вінниця, повний текст складено 26.02.2020 року)
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)
до: Міського комунального підприємства "ЕНЕРГОРЕСУРС" (вул. Соборна, буд.41, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100)
про стягнення 17956,87 грн.
І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.
1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Міського комунального підприємства "ЕНЕРГОРЕСУРС" про стягнення 17956,87 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений 15.12.2015 з відповідачем Договір №4056/16-БО-1 постачання природного газу, відповідно до умов якого Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передало у власність Міського комунального підприємства "ЕНЕРГОРЕСУРС" природний газ. Як стверджує позивач, відповідачем не виконано умови вказаного договору в частині повної оплати за поставлений природний газ у передбачений строк, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення з Міського комунального підприємства "ЕНЕРГОРЕСУРС" 17956,87 грн. заборгованості, з яких: 16556,85 грн. - пені; 1400,02 грн. - три проценти річних.
3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 26.02.2020 року у справі №902/1099/19 у задоволенні позову Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено повністю.
4. Рішення господарського суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується, що основний борг за поставлений природний газ за Договором відповідачем погашено 07.09.2016, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Разом з тим, за умовами п. 1.2. Договору поставлений позивачем природний газ використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Окрім того, предметом діяльності Міського комунального підприємства "ЕНЕРГОРЕСУРС" є КВЕД 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (п. 4.1. Статуту відповідача). З огляду на вказане, у позивача відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені та 3 % річних, позаяк заявлені до стягнення нарахування підлягають списанню в силу приписів статі 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
5. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Вінницької області від 26.02.2020 року у справі №902/1099/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
6. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не погоджується з оскаржуваним рішенням і вважає, що рішення прийняте порушенням норм матеріального, Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», та процесуального права, ст.ст. ч.2 ст.11, 74, 76, 77, 86, 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню.
7. Матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, та судом першої інстанції не зазначено на підставі яких доказів відповідач набув статусу учасника процедури врегулювання, а саме є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, а відтак застосування ч.3 ст.7 Закону є неправомірним, а рішення суду не обґрунтованим та незаконним.
ІІІ. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечень інших учасників справи.
8. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.02.2020 року у справі № 902/1099/19 та розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.02.2020 року у справі № 902/1099/19 постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи.
9. На адресу суду 06.04.2020 від Міського комунального підприємства "ЕНЕРГОРЕСУРС" надійшов відзив в якому просить суд рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/1099/19 від 26 лютого 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу АТ НАК «Нафтогаз України» без задоволення.
10. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
ІV. Мотивувальна частина постанови.
11. Як вбачається з матеріалів справи, що 15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Міським комунальним підприємством "ЕНЕРГОРЕСУРС" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 4056/16-БО-1 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього Договору (а.с. 14-20 т. 1).
12. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. договору).
13. Згідно із п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 380 тис.куб.м. у тому числі по місяцях: січень - 160 тис.куб.м, лютий - 130 тис.куб.м, березень - 90 тис.куб.м.
14. Відповідно до п.3.4. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
15. Розділом 5 Договору сторони погодили ціну природного газу.
16. Згідно з положеннями п.6.1. договору оплата за природний газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у п.5.2 цього договору або у відповідних додаткових угодах (п.5.1. даного договору). Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
17. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє, в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12 договору).
18. Додатковими угодами до договору № 1 від 30.12.2015, № 2 від 29.01.2016, №3 від 22.02.2016, №4 від 26.02.2016, №5 від 28.03.2016 сторонами внесено зміни до умов договору, зокрема, щодо порядку та умов передачі газу, обліку газу, ціни та обсягів постачання газу, строку дії договору (а.с. 21-28 т.1).
19. На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 3412461,8 грн. з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 21-28 т.1). При цьому відповідач за поставлений газ розрахувався з порушенням строку, визначеного умовами п. 6.1. договору.
20. Остаточний розрахунок з позивачем за поставлений природний газ відповідачем здійснено 07.09.2016, що стверджується наявною в матеріалах справи довідкою "Операции по Договору № 4056/16-БО-1, Предприятие "Енергоресурс МКП" з 01.01.2016 по 31.07.2018 (а.с. 35 т.1).
21. Окрім того, факт відсутності основного боргу за поставлений природний газ станом на 07.09.2016 також підтверджується розрахунком штрафних санкцій, 3% річних, здійсненим позивачем, який додано до позовної заяви (а.с. 29-30 т.1).
22. Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого природного газу позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду Вінницької області про стягнення з відповідача пені у розмірі 16556,85 грн. та 3 % річних у розмірі 1400,02 грн.
23. Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне.
24. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Міського комунального підприємства "ЕНЕРГОРЕСУРС" про стягнення боргу в загальному розмірі 17956,87 грн., у тому числі: пені у сумі 16556,85 грн., три проценти річних у сумі 1400,02 грн. за неналежне виконання зобов'язань за договором №4056/16-БО-1 постачання природного газу від 15.12.2015 року.
25. 30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
26. Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
27. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
28. Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії»).
29. За приписами частини першої статті 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.
30. На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
31. Постановою Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
32. Так, відповідно до пункту 14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно з Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії»; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
33. Водночас, частиною 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
34. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.
Дана правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 06.06.2018 у справі №925/770/17, від 01.04.2019 у справі №922/2784/18, від 16.01.2020 у справі №922/939/19, від 22.01.2020 у справі №917/602/19.
35. Застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.
36. Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв'язку з припиненням зобов'язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Дана правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 26.03.2020 у справі №925/853/19.
37. Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору №4056/16-БО-1 постачання природного газу від 15 грудня 2015 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3412461,80 грн. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що хоча відповідач і несвоєчасно розраховувався за отриманий у позивача газ, проте, станом на 08.09.2016 заборгованості у відповідача перед позивачем не було, останній платіж відповідно до розрахунку позивача, відповідачем здійснений 07.09.2016, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
38. Разом з тим, суд апеляційної інстанції відхиляє, доводи позивача про те, що спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем не підпадають під дію Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", враховуючи наступне.
39. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності Міського комунального підприємства "ЕНЕРГОРЕСУРС" є 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (а.с. 45-53).
40. В свою чергу, відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
41. При цьому відповідно до п.1.2 договору №4056/16-БО-1 постачання природного газу від 15.12.2015, сторонами визначено, що газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.
42. Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем отриманий від позивача природний газ використовувався для виробничих його потреб, тобто для виробництва теплової енергії.
43. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що дані правовідносини підпадають під дію Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №910/17426/18.
44. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заявлені позивачем до стягнення пеня в сумі 16556,85 грн., три проценти річних у сумі 1400,02 грн. у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу, який використовувався для виробництва теплової енергії, і така заборгованість погашена відповідачем до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», не нараховуються та підлягають списанню відповідно до вимог статті 7 вказаного закону, а виконання такої норми (списання санкцій) не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
45. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
46. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
47. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 26.02.2020 р. у справі № 902/1099/19 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
48. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 26.02.2020 р. у справі № 902/1099/19 без змін.
2. Поновити дію рішення Господарського суду Вінницької області від 26.02.2020 р. у справі № 902/1099/19.
3. Справу №902/1099/19 повернути господарському суду Вінницької області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "15" квітня 2020 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Маціщук А.В.