Справа № 320/2976/19 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О.
15 квітня 2020 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Ганечко О. М., Шурко О. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2019, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2019 р. № Ф-34-25 на суму 3276 грн. 89 коп.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що є фізичною особою-підприємцем та є пенсіонером за віком, а відтак згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнений від сплати єдиного внеску.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 задоволено позов у повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин, та з огляду на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, з 23 квітня 2004 р. позивач є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2.
Позивач також є пенсіонером та отримує пенсію за віком з 18 квітня 2013 р., що підтверджується пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_3, яке видано в липні 2013 р.
Як убачається зі свідоцтва платника єдиного податку Серії НОМЕР_1, позивач з 1 січня 2012 р. перейшов на спрощену систему оподаткування.
11 травня 2019 р. відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-34-25, на загальну суму 3 276 грн. 89 коп.
Вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) направлено на адресу позивача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
06 червня 2019 р. позивач отримав лист відповідача № 13963/10-36-55-06, в якому повідомлено, що відповідно до листа Управління Пенсійного фонду у Богуславському районі від 03 квітня 2014 п. № 1496/02 позивачу з 18 квітня 2013 р. призначена пільгова пенсія. Разом з тим, позивачу, як платнику спрощеної системи оподаткування, в автоматизованому режимі нараховано єдиний внесок: з 21 жовтня 2013 за ІІІ квартал 2013 р. в сумі 1194 грн. 03 коп.; з 20 січня 2014 р. за IV квартал 2013 р. в сумі 1218 грн. 67 коп.; з22 квітня 2014 р. за І квартал 2014 року в сумі 1267 грн. 95 коп.
Зазначено, що за даними інформаційної системи фіскального органу згідно переданих сальдових залишків на центральному рівні від Пенсійного фонду України до Міндоходів України, станом на 01 жовтня 2013 р. по позивачу обліковується передплата по єдиному внеску в сумі 403 грн. 76 коп. У зв'язку з цим відсутні підстави для скасування нарахованого внеску та на даний час сума заборгованості становить 3276 грн. 89 коп.
Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2019 р. № Ф-34-25, ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільняється від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тому оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною.
Апелянт зазначає, що позивач не є пенсіонером за віком в розумінні п.4 ч.1 ст. 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464, оскільки не відповідає критеріям, визначеним спеціальним законодавством, є платником ЄСВ та законом не звільнений від його сплати.
Відповідно до інформаційної бази даних, як платнику спрощеної системи оподаткування, в автоматичному режимі, Позивачу нараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування:
- 21.10.2013 року за 3 квартал 2013 року в сумі 1194,03грн.
- 20.01.2014 року за 4 квартал 2013 року в сумі 1218,67грн.
- 22.04.2014 року за 1 квартал 2014 року в сумі 1267,95грн.
- 21.07.2014 року за 2 квартал 2014 року в сумі 1267,95грн.
Скориговано 11.11.2014 до зменшення єдиного внеску на суму 1267,95грн.
Враховуючи вищевикладене, станом на 30.04.2019 року сума боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування складала 3276,89 грн.
Враховуючи що інформація щодо наявності у ОСОБА_1 пільг по сплаті єдиного внеску в зв'язку з отриманням пенсії за віком відсутня у відповідача, на думку апелянта ним правомірно винесено вимогу по сплаті єдиного внеску.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За змістом частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, необхідними умовами для застосування положень частини 4 статті 4 Закону №2464-VI є отримання особою статусу пенсіонера чи встановлення такій особі інвалідності, а також отримання нею відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. При цьому єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, - це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року у справі №806/1575/16.
Колегія суддів зазначає, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 1 Закон №1058-ІV визначено, що пенсіонером є особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 12 Закону «Про пенсійне забезпечення» від 05 липня 1991 р.№1788-XI№ 1788-XII для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком (зокрема для чоловіків він становив 60 років).
Водночас, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV.
У розумінні чинного законодавства як про пенсійне забезпечення, так і про загальнообов'язкове державне соціальне страхування і соціальний захист постраждалих від Чорнобильської катастрофи, позивач є таким, що отримує саме пенсію за віком.
Безпідставними є посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, оскільки позивачу була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком. Також, в зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.
Крім того, відповідачем під час розгляду справи не надано суду доказів звернення позивача із заявою про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та відповідно укладання з ним договору про добровільну участь.
Ураховуючи що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , є пенсіонером, отримує пенсію за віком та звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладав, він не має обов'язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною.
Враховуючи викладене у сукупності, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги. Інші доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі вказаного не спростовують, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, та колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» було утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Водночас, установлено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1. Згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, утворено, зокрема, Головне управління ДПС у Київській області.
При цьому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби» передано Державній податковій службі функції з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.
Відповідно до ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відтак, вказаною особою підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача Головного управління ДФС у Київській області - її правонаступником Головне управління ДПС у Київській області.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
О. І. Шурко
Повний текст постанови виготовлено 15.04.2020