Справа № 640/13525/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.
14 квітня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Інструменту України" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Інструменту України" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 14 березня 2019 року № UА100000/2019/300066/2 та від 26 березня 2019 року № UА100000/2019/300075/2.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2019 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Інструменту Україна" подано до Київської міської митниці Державної фіскальної служби в електронному вигляді митну декларацію форми МД-2 №UA100130/2019/220397 на товари за 33 позиціями з визначенням митної вартості товарів за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
14 березня 2019 року Київською міською митницею Державної фіскальної служби надіслано позивачу картку відмови у прийнятті, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100130/2019/00023 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/300066/2, відповідно до якого вартість 12 позицій задекларованого товару збільшено з 20 503,48 доларів США до 31 704,84 доларів США.
Також 25 березня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Інструменту Україна" подано до Київської міської митниці Державної фіскальної служби в електронному вигляді митну декларацію форми МД-2 №UA100130/2019/220683 на товари за 53 позиціями з визначенням митної вартості товарів за основним методом - ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються (вартість операції).
26 березня 2019 року Київською міською митницею Державної фіскальної служби надіслано позивачу картку відмови у прийнятті, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100130/2019/00027 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/300075/2, відповідно до якого вартість 12 позицій задекларованого товару збільшено з 21 285,89 доларів США до 30 286,26 доларів США.
Оскаржувані рішення від 14 березня 2019 року № UА100000/2019/300066/2 та від 26 березня 2019 року № UА100000/2019/300075/2 вмотивовано тим, що відсутня об'єктивна, документально підтверджена інформація щодо ціни, що сплачена або підлягає сплаті за товар, що оцінюється.
Вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
В апеляційній скарзі було заявлено клопотання про заміну Київської міської митниці Державної фіскальної служби, як відповідача по даній справі, на її правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.
Так, з матеріалів вказаного клопотання вбачається, що Київська митниця Держмитслужби, як правонаступник Київської міської митниці Державної фіскальної служби України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби", розпочала свою роботу з 08 грудня 2019 року відповідно до наказу від 06 грудня 2019 року № 7.
Необхідність здійснення заміни відповідача у справі заявник обґрунтовує тим, що діяльність органів Київської міської митниці Державної фіскальної служби України була припинена та всі функції та повноваження переходять до територіальних органів Державної митної служби.
Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що Київською митницею Держмитслужби повністю підтверджено наявність підстав, які визначені в статті 52 КАС України, щодо здійснення заміни відповідача її правонаступником, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про заміну Київської міської митниці Державної фіскальної служби як відповідача по даній справі на її правонаступника Київську митницю Держмитслужби є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови «Про запобігання поширенню на території України короно вірусу COVID-19» від 11 березня 2020 року №211. Колегія суддів відмовила в задоволенні даного клопотання, оскільки воно є необґрунтованим, зокрема, позивачем не зазначено, чи бажав він особисто приймати участь в судовому засіданні, чим обумовлена така необхідність, не вказано причин неможливості прибуття в судове засідання. Саме лише посилання на існування нормативно-правового акту про певні обмеження під час дії карантину не обґрунтовує та не доводить необхідності відкладення розгляду справи та неможливості здійснення її розгляду за наявними у справі матеріалами в межах доводів апеляційної скарги. При цьому, колегія суддів наголошує, що участь сторін в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення спору по суті.
Відтак, оскільки учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 статті 311 КАС України.
Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для сумніву у правомірності заявленої позивачем митної вартості за ціною контракту.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).
У статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
Згідно ч.1, 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації
У ч. 2, 3, 5 статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Як встановлено судом першої інстанції, спірними рішеннями за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Так, рішенням про коригування митної вартості товарів від 14 березня 2019 року № UА100000/2019/300066/2 митна вартість товару визначена за резервним методом. Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що надані декларантом документи не містять відомостей щодо ціни, яка сплачена або яка підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до пункту 4.1 статті 54 Митного кодексу України під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів здійснено контроль заявленої уповноваженою особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Під час контролю встановлено наступне: пунктом 5 контракту від 28 квітня 2011 року №СН-МІU/28/0411 передбачені умови оплати: 100% вартості відправленої партії товарів підлягають оплаті на протязі 30 календарних днів після відвантаження, в комерційному інвойсі від 11 січня 2019 року №18-1225-К137 зазначено, що 100% відправленої вартості товарів підлягають оплаті на протязі 180 календарних днів після відвантаження. З огляду на викладене відповідач вказує, що відсутня об'єктивна документально підтверджена інформація щодо ціни, що сплачена або підлягає сплаті за товар, що оцінюється.
Крім того, відповідач у цьому рішенні вказав на відсутність інформації чи проводилось страхування товару та чи включені витрати на страхування до ціни товару (не виконано умови ч.2 статті 53 Митного кодексу України). При цьому відповідач вказує, що подані декларантом документи не можуть бути підставою для підтвердження митної вартості, оскільки цінова інформація, що міститься в прайс-листі, однакова для різних умов поставки, рахунок про оплату послуг з перевезення не підписаний та не завірений печаткою перевізника, податкові накладні неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром.
Рішенням від 26 березня 2019 року № UА100000/2019/300075/2 митна вартість товару також визначена за резервним методом. Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що надані декларантом документи не містять відомостей щодо ціни, яка сплачена або яка підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до пункту 4.1 статті 54 Митного кодексу України під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів здійснено контроль заявленої уповноваженою особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Під час контролю встановлено наступне: пунктом 5 контракту від 28 квітня 2011 року №СН-МІU/28/0411 передбачені умови оплати: 100% вартості відправленої партії товарів підлягають оплаті на протязі 30 календарних днів після відвантаження, в комерційному інвойсі від 21 січня 2019 року №18-1227-К137 зазначено, що 100% відправленої вартості товарів підлягають оплаті на протязі 180 календарних днів після відвантаження. З огляду на викладене відповідач вказує, що відсутня об'єктивна документально підтверджена інформація щодо ціни, що сплачена або підлягає сплаті за товар, що оцінюється.
Крім того, відповідач у цьому рішенні вказав на відсутність інформації чи проводилось страхування товару та чи включені витрати на страхування до ціни товару (не виконано умови ч.2 статті 53 Митного кодексу України). При цьому відповідач вказує, що подані декларантом документи не можуть бути підставою для підтвердження митної вартості, оскільки цінова інформація, що міститься в прайс-листі, однакова для різних умов поставки, рахунок про оплату послуг з перевезення не підписаний та не завірений печаткою перевізника, податкові накладні неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром.
Між тим, відповідачем не було враховано, що позивачем укладено додаткову угоду №4 від 28 квітня 2011 року до контракту від 28 квітня 2011 року №СН-МІU/28/0411, відповідно до якої пункт 5.1 названого контракту викладено наступним чином « 100% відправленої вартості товарів підлягають оплаті на протязі 180 календарних днів після відвантаження, підтвердженого копіями документів, а саме: міжнародною морською накладною (Коносаментом) виписаною на ім'я покупця».
При цьому, слід зазначити, що умови оплати товару не є ціноутворюючим фактором, відсутність цієї інформації жодним чином не може свідчити про заниження митної вартості товару.
Щодо не підтвердження позивачем вартості транспортування та страхування товару, то, як вірно зауважено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем в апеляційній скарзі, позивачем надано копії довідок про вартість транспортно-експедиційних послуг від 02 березня 2019 року та від 25 березня 2019 року, в яких зазначено, що страхування товару не проводилось, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає порушення позивачем п.8 ч.2 статті 53 Митного кодексу України.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачем для митного оформлення товарів було надано відповідачу зазначені вище довідки про вартість транспортно-експедиційних послуг від 02 березня 2019 року та від 25 березня 2019 року, коносамент №WMS18124678 та коносамент №4359-0177-901.040, копії договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних товарів від 01 липня 2018 року, копію договору на транспортно-експедиторське обслуговування №SC-676 від 13 грудня 2013 року.
Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону (така правова позиція кореспондується з висновком 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13 березня 2017 року).
З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що наданий позивачам прайс-лист не є доказом для підтвердження митної вартості товару, оскільки цінова інформація, що міститься у прайс-листі, є однаковою для різних умов поставки, також не свідчить про заниження митної вартості товару.
Відповідно до пункту 1.2. Постанови Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, на яку посилається відповідач, інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.
Таким чином, положення Постанови Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року застосовуються лише у випадках розрахунків в національній валюті в межах України.
При цьому, відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» документ на переказ може бути паперовим або електронним.
Нормами статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що електронний документ має однакову юридичну силу з документом на паперовому носії. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в такому документі, несе особа, яка підписала цей документ за допомогою електронного цифрового підпису.
Судом першої інстанції вірно було зазначено, що орган доходів та зборів, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим, відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
В той же час, в поданих до митного оформлення інвойсах, що є розрахунково-платіжними документами, в яких виставлені суми до сплати, міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Так само й інших юридичних фактів, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Також слід зазначити, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися ним при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03. березня 2018 року по справі № 809/4367/15.
Проте, митний орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за другорядним методом (резервний), не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, а також не зазначено інформацію про джерела, які було використано, що суперечить вимогам статті 55 МК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені ч. 2 статті 53 МК України, які повною мірою ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно вимог ч.ч. 4, 5 статті 58 МК України.
Натомість, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваних рішень. Відповідачем жодним чином не доведено, що документи, подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, відповідач просто вказує на існування розбіжностей у поданих позивачем документах, не зазначаючи при цьому, які саме дані не співпадають, в яких документах містяться суперечливі дані та яким чином скаржник виявив такі розбіжності.
Тобто, відповідачем не було доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, на які вказував відповідач, та які спростував суд першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість прийняття митним органом оскаржуваних рішень та, відповідно, коригування митної вартості товару позивача за другорядним методом, а саме за резервним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення про коригування митної вартості товару від 14 березня 2019 року № UА100000/2019/300066/2 та від 26 березня 2019 року № UА100000/2019/300075/2 є необгрунтованими, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Отже при винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Здійснити заміну відповідача у справі з Київської міської митниці Державної фіскальної служби на Київську митницю Держмитслужби.
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 14 квітня 2020 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку