02 квітня 2020 року справа № 580/409/20
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся за зареєстрованим місцем проживання до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови у видачі направлення колишньому співробітнику податкової міліції ОСОБА_1 на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання з метою визначення придатності до служби за станом здоров'я на час звільнення зі служби та причинного зв'язку їх захворювань;
- зобов'язати Головне управління ДФС у м. Києві видати ОСОБА_1 направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання з метою визначення придатності до служби за станом здоров'я на час звільнення зі служби та причинного зв'язку їх захворювань.
Позов обґрунтований тим, що позивач проходив службу в податковій міліції Головного управління ДФС у м. Києві та з 15.02.2019 звільнений зі служби за власним бажанням згідно наказу Головного управління ДФС у м. Києві №259-о від 13.02.2019.
Після звільнення позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу йому направлення для проходження медико-соціальної експертизи за місцем проживання для визначення придатності до служби за станом здоров'я на час звільнення зі служби та причинного зв'язку захворювання.
Листом Головне управління ДФС у м. Києві позивачу повідомлено про відсутність підстав для видачі направлення для проведення медико-соціальної експертизи, оскільки діючим порядком не передбачено видачі відповідних направлень звільненим особам.
Ухвалою суду від 10 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
13 березня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись на те, що у Головного управління ДФС у м. Києві відсутні правові підстави для видачі позивачу направлення для проведення медико-соціальної експертизи з тієї причини, що позивач сам при звільненні відмовився від проходження такої експертизи, а діючий наказ який визначає порядок проходження військово-лікарської експертизи розповсюджується тільки на кандидатів на службу або працівників податкової міліції і ніяким чином не стосується колишніх працівників податкової міліції, тому відмова ОСОБА_1 правомірна, отже в задоволенні позову слід відмовити.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції у складі Головного управління ДФС у м. Києві та наказом Головного управління ДФС у м. Києві №259-о від 13 лютого 2019 року звільнений зі служби в податковій міліції у запас за п. 64 пп. «ж» (за власним бажанням) «Положення по проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР №114 від 29 липня 1991 року.
04.12.2019 ОСОБА_1 листом звернувся до голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у м. Києві, та у зв'язку з погіршенням стану здоров'я просив зобов'язати відділ проходження служби в податковій міліції управління по роботі з персоналом ГУ ДФС у м. Києві надати направлення до військово-лікарської комісії за місцем проживання, для визначення придатності до служби за станом здоров'я на час звільнення зі служби та причинного зв'язку захворювання, що передбачено п. 3.13 розділу 3 (Медичний огляд період) «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 №402.
Листом Головного управління ДФС у м. Києві №192/С/26-15-04-0212 від 16.12.2019 повідомлено позивача про відсутність підстав та повноважень для видачі направлення для проведення медико-соціальної експертизи у зв'язку з відмовою позивача від проходження ВЛК при звільненні, а враховуючи лист ДФС України від 15.06.2017 №15471/7/99-99-04-04-02-17 «Щодо направлення на ВЛК», при оформленні направлення на ВЛК до державної установи територіально-медичного об'єднання МВС України в області, для визначення стану здоров'я кандидата на службу, працівника податкової міліції, медичний огляд проводиться відповідно до наказу МО України від 14.08.2008 №402, а не звільнених зі служби, тому видати направлення до військово-лікарської комісії немає законних підстав.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача у видачі направлення для проведення медико-соціальної експертизи позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті спору, суд виходить з такого.
Згідно з п. 353.1. ст. 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до п. 356.1 ст. 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Правовий статус податкової міліції закріплено Розділом XVIII-2 Податкового кодексу України, згідно з яким та пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про Державну фіскальну службу України» від 21.05.2014 №236 податкова міліція входить до складу Державної фіскальної служби. Особам, яких прийнято на службу до податкової міліції на посади начальницького і рядового складу, присвоюються спеціальні звання податкової міліції.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 № 114 (далі - Положення № 114).
Позивач звільнений зі служби в звані майор. Відповідно до пункту 2 Розділу І Положення № 114 особи, яким присвоєно спеціальне звання майор міліції, відносяться до старшого начальницького складу.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 №285 затверджено Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС (далі - Положення №285).
Це Положення визначає організацію діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи, п. 1 Положення №285.
Також, за п. 5 вказаного положення при здійсненні військово-лікарської експертизи щодо військовослужбовців, резервістів, кандидатів на військову службу за контрактом, кандидатів до вступу до ВВНЗ ВЛК керуються Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за N 1109/15800.
Відповідач у відзиві та у відповіді позивачу, також посилається на Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, а також на лист ДФС України від 15.06.2017 №15471/7/99-99-04-04-02-17 «Щодо направлення на ВЛК», при оформленні направлення на ВЛК до державної установи територіально-медичного об'єднання МВС України в області, для визначення стану здоров'я кандидата на службу, працівника податкової міліції, медичний огляд проводиться відповідно до наказу МО України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення про ВЛЕ у ЗС України).
За вказаним положенням військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Суд погоджується з відповідачем, що положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України стосується, кандидатів на службу та чинних працівників, проте вказаний нормативний акт є спеціальним та стосується лише певної категорії осіб.
Також за преамбулою вказаного наказу мета останнього - це якісне проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи.
Крім того, з огляду на викладене, застосування як Положення №285 так і Положення про ВЛЕ у ЗС України залежить від завдання поставленого перед військо-лікарською комісією.
За п. 5 Положення №285 військово-лікарська комісія у своїй роботі керуються чинним законодавством України, цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань військово-лікарської експертизи.
В свою чергу, позивач просив видати направлення для проходження медико-соціальної експертизи за місцем проживання для визначення придатності до служби за станом здоров'я на час звільнення зі служби та причинного зв'язку захворювання.
За таким направленням постанови військово-лікарської комісії щодо ступеня придатності до служби колишніх поліцейських, колишніх військовослужбовців, осіб рядового й начальницького складу, причинного зв'язку їх захворювань, травм (поранень) приймаються ВЛК відповідно до цього Положення, законодавства чинного на момент звільнення зазначених осіб зі служби (абз. 7 п. 5 Положення №285), тобто у даному випадку Положення про ВЛЕ у ЗС України не застосовуються.
Таким чином, відповідач надаючи відповідь позивачу з посиланням на лист ДФС України від 15.06.2017 №15471/7/99-99-04-04-02-17 «Щодо направлення на ВЛК» та Положення про ВЛЕ у ЗС України діяв не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Щодо обставини звернення позивача для отримання направлення після звільнення то відповідно до п. 2 Розділу І Положення № 285, медичні (військово-лікарські) комісії МВС (далі - ВЛК) - спеціальні підрозділи, що утворюються в закладам охорони здоров'я МВС та Національної гвардії України (далі - ІІГУ) для проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.
Одним із основних завдань відповідно до п. 3 Розділу І Положення №285 є визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у поліцейських, що проходять службу, звільняються зі служби та звільнились зі служби, військовослужбовців НГУ, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницькою складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового й начальницького складу).
Відповідно до пп. 1 п. 1 Розділу І Положення №285 ВЛК відповідно до покладених на них завдань проводять військово-лікарську експертизу кандидатам на військову службу за контрактом, у військовому резерві, до вступу у ВВНЗ, військовослужбовцям НГУ, колишнім військовослужбовцям, колишнім особам рядового й начальницького складу.
Згідно з п. 1 розділу III Положення №285 направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи за формою (додаток 4) здійснюють відповідні підрозділи кадрового забезпечення Національної поліції України, командири частин НГУ.
З огляду на викладене, наведені правові норми дають право на проходження вказаного обстеження військово-лікарською комісію також і колишніми військовослужбовцями чи особам рядового і начальницького складу МВС, які вже звільнені зі служби та мають намір підтвердити наявні у них поранення, травми, каліцтва чи захворювання з проходженням служби в ОВС.
Пунктом 13 Розділом VI Положення №285 визначено, що колишні поліцейські або колишні особи рядового й начальницького складу можуть ініціювати питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров'я (на час звільнення зі служби та причинного зв'язку їх захворювань, травм (поранень). У такому випадку вони звертаються до підрозділу кадрового забезпечення за місцем колишньої служби для отримання направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання.
З огляду на викладене вбачається, що позивач, як колишній працівник відповідача, не може бути обмежений в соціальному захисті та реалізації права на проходження обстеження та військово-лікарської експертизи на предмет пов'язаності його захворювання із проходження ним служби. Таке право має бути реалізоване шляхом звернення до підрозділу кадрового забезпечення за місцем колишньої служби для отримання направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання.
При цьому, ні Положення №285, ні Положення про ВЛЕ у ЗС України щодо осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей не пов'язує відмову у проходженні ВЛК викладену у рапорті про звільнення з відмовою у наданні направлення на проходженні обстеження військово-лікарською комісією у майбутньому.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Головне управління ДФС у м. Києві протиправно відмовило у видачі направлення колишньому співробітнику податкової міліції ОСОБА_1 на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання, тим самим вчинивши протиправну бездіяльність.
Крім того, суд враховує, що у цій справі повноваження відповідача не є дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. У даному випадку, виходячи із фактичних обставин конкретних правовідносин, є лише один варіант правомірної поведінки - видати позивачу направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем доведено позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах діючого порядку, що підтверджено в ході розгляду справи, тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 139, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови у видачі направлення колишньому співробітнику податкової міліції ОСОБА_1 на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання з метою визначення придатності до служби за станом здоров'я на час звільнення зі служби та причинного зв'язку їх захворювань.
Зобов'язати Головне управління ДФС у м. Києві (04116 м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання з метою визначення придатності до служби за станом здоров'я на час звільнення зі служби та причинного зв'язку їх захворювань.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116 м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.
Суддя В.В. Гаращенко