ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 квітня 2020 року м. Київ № 826/13834/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79575-13.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25 000,00 грн., на її думку, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки контролюючого органу стосовно наявності у неї обов'язку сплачувати у 2016 році вказаний податок є помилковими, у зв'язку з чим оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Позиція відповідача.
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовним вимог, зазначивши, що позивач є платником транспортного податку, оскільки, є власником транспортного засобу марки Toyota, модель Land Cruiser 200, з об'ємом двигуна 4461 куб. см., 2014 року випуску, середньо ринкова вартість якого становить 1 066 425,75 грн., що перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, що у 2016 році складало 1 033 500,00 грн.
У відповіді на відзив позивач зазначила, що в матеріалах справи відсутні докази того, що при прийнятті оскаржуваного рішення ДФС діяло на підставі інформації, отриманої від Мінекономрозвитку.
Додає, що під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про віднесення автомобіля позивача до об'єкту оподаткування транспортним податком, ДФС повинно було діяти на підставі інформації, попередньо отриманої (до 1 лютого) від Мінекономрозвитку.
Наголошує, що беручи до уваги те, що доказів отримання ДФС до 01 лютого 2016 року від Мінекономрозвитку інформації про автомобіль позивача матеріали справи не містять, відповідач діяв в порушення вимог п. 13 Методики № 66, підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, оскільки не мав відповідної інформації, яка б дозволила у встановлений законом спосіб визначити середньоринкову вартість автомобіля.
У додаткових поясненнях надісланих до суду відповідач пояснив, що ДПІ у Дарницькому районі було направлено лист до Мінекономрозвитку з метою отримання інформації про вартість автомобіля марки Toyota, модель Land Cruiser 200, з об'ємом двигуна 4461 куб. см., 2014 року випуску станом на 01.01.2016, у відповідь на що листом від 12.10.2018 № 3805-05/44621-06 повідомило, що вказаний автомобіль є об'єктом оподаткування у 2016 році, та середньоринкова вартість якого станом на 01.01.2016 більше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2016, у зв'язку з чим відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповідь на додаткові пояснення позивач повторно наголосила, що при прийнятті оскаржуваного рішення контролюючий орган діяв в порушення п. 12 та п. 13 Методики № 66, підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, оскільки не володів необхідним обсягом інформації, яка б дозволила у встановлений законом спосіб визначити середньоринкову вартість автомобіля, що, на думку позивача, свідчить про протиправність рішення відповідача.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 29.06.2016 №79575-13.
Разом з тим, постановою Верховного Суду від 14.08.2018 касаційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
При цьому, скасовуючи вказані рішення, Верховний Суд вказав на те, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача. Однак, таку інформацію матеріали справи не містять.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2018 дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіну О.А.
Ухвалою судді від 07.09.2018 вказану справу прийнято до провадження та вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 15.04.2020 здійснено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.
Встановлені судом обставини.
Розглянувши подані матеріали, пояснення та заперечення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Toyota, модель Land Cruiser 200, з об'ємом двигуна 4461 куб. см., 2014 року випуску.
ДПІ у Дарницькому районі згідно з п/п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п/п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України проведено нарахування транспортного податку та сформовано податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79575-13, яким позивача зобов'язано сплатити податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.
Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, та таким що порушує її права, звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Так, згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).
У червня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким ст. 267 ПК України було введено новий транспортний податок.
Відповідно до п/п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
У відповідності до п/п. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
За приписами п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п/п. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.
Відповідно до п/п. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно п/п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 № 909-VIII внесено зміни до ст. 267 Кодексу «Транспортний податок», які набрали чинності з 01.01.2016.
При цьому, пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
З огляду на що враховуючи те, що Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, тому з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Вказаний правовий висновок відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 826/13032/16 (провадження №К/9901/31660/18).
Так, положення п/п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267, в редакції Закону № 909-VIII встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.
Пунктом 2 зазначеної методики встановлено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 3 Порядку № 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку № 403).
Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
При цьому, відповідно до пункту 13 Методики Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункту14 Методики).
Таким чином, проаналізувавши положення Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, суд зазначає, що при визначені середньоринкової вартості легкових автомобілів необхідно враховувати параметри та характеристики транспортного засобу, у тому числі пробіг такого транспортного засобу на момент визначення його середньої вартості.
При цьому, обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Положеннями статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 №928-VIII установлено з 01.01.2016 мінімальну заробітну плату у розмір 1 378 грн., що станом на 01.01.2016 складало 1 033 500,00 грн. (750*1378 грн.).
Відтак, проаналізувавши вказану норми законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля, яка розрахована за формулою виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.
Тобто, необхідною передумовою для визначення особі грошового зобов'язання з транспортного податку за період 2016 року, є необхідність отримання податковим органом до 01.02.2016 від Мінекономрозвитку інформації про вартість транспортного засобу особи.
Як вже було зазначено судом постановою Верховного Суду від 14.08.2018 (головуючий суддя Ханова Р.Ф.) касаційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 у даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва. Скасовуючи вказані рішення, Верховний Суд вказав на те, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача, яка відсутня в матеріалах справи.
Відтак, суд, приймаючи вказану справу до свого провадження, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у даній справі у постанові від 14.08.2018 та з метою перевірки вказаних обставин та правомірності прийняття податковим органом спірного рішення ухвалою від 07.09.2018 у відповідача було витребувано належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79575-13, у тому числі інформацію отриману від Міністерства економічного розвитку та торгівлі щодо транспортного засобу Land Cruiser 200, номер кузова НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_1 .
На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано розрахунок вартості транспортного засобу марки Toyota, модель Land Cruiser 200, з об'ємом циліндрів двигуна 4,5 літра внутрішнього згорання, дизель 2014 року випуску, відповідно до якого вартість такого авто становить 1 066 425,75 грн.
Разом з тим, варто наголосити, що податковим органом на виконання вимог ухвали суду від 07.09.2018 надано розрахунок, який сформовано станом на 05.09.2017 о 09 год. 44 хв., що свідчить про те, що такий розрахунок не міг братися податковим органом до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення з тих підстав, що останній сформований через рік після прийняття самого рішення.
Суд також зазначає, що відповідачем надано також лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12.10.2018 № 3805-05/44621-06, в якому зазначено про те, що станом на 01.01.2016 розрахована за допомогою калькулятора середньоринкова вартість легкового автомобіля марки Toyota, модель Land Cruiser 200, з об'ємом циліндрів двигуна 4,5 літра внутрішнього згорання, дизель 2014 року випуску з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 тис. кілометрів становить 1 150 000,00 грн.
В той же час, варто наголосити, що такий лист Мінекономрозвитку також не може слугувати підставою для прийняття правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79575-13, оскільки такий лист отриманий податковим органом у листопаді 2018 році у відповідь на листь відповідача від 25.09.2018 № 29325/9/26-15-10-05-33, тобто більше ніж через 2 роки після прийняття спірного рішення.
З наведеного вбачається, що на час прийняття спірного рішення контролюючий орган не мав офіційної інформації про середню ринкову вартість автомобіля позивача за всіма складовими формули визначення такої вартості.
При цьому варто зауважити, що податковим органом так і не надано суду жодних належних у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б надали суду можливість пересвідчитись у правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, а також встановити, що при прийнятті оскаржуваного рішення було взято до уваги всі зазначені вище судом критерії для визначення середньоринкової вартості, у тому числі пробіг транспортного засобу, тип коробки передач, які є обов'язковими, натомість відсутність будь-якої інформації по вказаним критеріям унеможливлює визначення середньоринокової вартості автомобіля та відповідно визначення грошового зобов'язанням з транспортного податку.
Відповідачем також не надано суду інформації від Мінекономрозвитку про автомобіль позивача отриманої податковим органом до 01.02.2016, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки при його прийнятті не дотримано вимог п. 13 Методики № 66 та вказує на намагання відповідача постфактум обґрунтувати своє рішення, що є порушенням принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Відтак, враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів приналежності наведеного вище автомобіля до об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування відповідачем грошового зобов'язання позивачу з транспортного податку за 2016 рік, наслідком чого є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79575-13.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідачем, в порушення обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення, яким до позивачу визначено суму грошового зобов'язання.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79575-13, прийняте Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII) та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX).
Суддя О.А. Кармазін