ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 квітня 2020 року м. Київ № 640/9945/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу та заяву про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет Плюс»
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі
Львівського управління Офісу великих платників податків Державної
фіскальної служби
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Продмаркет Плюс» (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач), у якому з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, яке оформлено протоколом №1/2018 від 22 березня 2018 року в частині внесення/включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет Плюс» (код ЄДРПОУ 39896873) до переліку ризикових платників податків;
- зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Продмаркет Плюс» (код ЄДРПОУ 39896873) з переліку ризикових платників податків.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю.
13 квітня 2020 року представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №640/9945/19, у якій просив: стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет Плюс» понесені ним витрати на професійну правову допомогу в розмірі 55 000,00 грн.
Представник позивача зазначив, що у позовній заяві ним ставилось питання щодо відшкодування судових витрат, в т.ч. і витрат на правничу правову допомогу, однак судом вказане питання при ухваленні судового рішення не вирішене.
Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до пунктів 1, 5, 6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
З приводу зазначеного питання висловлювався і Конституційний Суду України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Отже, з викладеного слідує, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного суду від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17.
Згідно з частинами 1, 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги від 22 лютого 2018 року, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Правова та економічна безпека» (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продмаркет Плюс» (клієнт), відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що розмір гонорару за надання правової допомоги встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін.
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди №1 від 23 березня 2019 року до договору про надання правової допомоги від 22 лютого 2018 року для виконання доручення клієнта, пов'язаного з оскарженням в суді рішення комісії, адвокат зобов'язується:
- підготувати та подати до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби/Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби/Головного управління ДФС у м. Києві, адвокатські запити в інтересах клієнта про надання інформації та її документального підтвердження щодо внесення/включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет Плюс» до переліку ризикових платників податків;
- підготувати та подати до Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву в інтересах клієнта про визнання протиправним та скасування рішення Комісії та зобов'язання вчинити дії;
- підготувати та подати до Окружного адміністративного суду міста Києва відповідь на відзив Офісу великих платників податків ДФС (у разі, якщо такий буде подано відповідачем);
- у разі виникнення необхідності в ході розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративної справи за позовом клієнта підготувати та подати до суду відповідне клопотання, заяву, письмові пояснення або інші процесуальні документи;
- представляти інтереси клієнта під час розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративної справи за позовом клієнта;
- вчиняти дії, направлені на виконання Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби рішення суду.
Вимогами пункту 3 додаткової угоди №1 від 23 березня 2019 року до договору про надання правової допомоги від 22 лютого 2018 року передбачено, що сторони погодили, що вартість однієї години надання клієнтом правової допомоги клієнту, пов'язаної з оскарженням в судовому порядку рішення комісії, становить 5 000,00 грн.
Оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та рахунку-фактури протягом 10 календарних днів з моменту отримання клієнтом зазначених документів.
01 серпня 2019 року між сторонами складено та підписано акт №1 приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 22 лютого 2018 року.
В матеріалах справи міститься також копія рахунку на оплату №45 від 08 серпня 2018 року на суму 55 000,00 грн., платіжного доручення №9066 від 27 серпня 2019 року на суму 55 000,00 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та наявні докази у справі, з огляду на обставини, наведені вище, суд вважає, що вказаний в актах час роботи адвоката відповідає складності справи та обсягу наданих послуг, а вартість правничої допомоги, заявлена до відшкодування, є співмірною до категорії складності справи.
При цьому, суд враховує відсутність клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що витрати позивача у відповідності до наданих доказів та матеріалів справи слід обрахувати виходячи із реальних обставин, які стосуються складання цих документів.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених у статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, суд приходить до висновку, що заява позивача підлягає задоволенню та на його користь підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 55 000,00 грн.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, п'ятої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Можливість подання позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва заяви про ухвалення додаткового судового рішення по справі №640/9945/19 після ухвалення остаточного рішення узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року по справі №826/841/17, а також у додаткових постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року в справі №826/893/18, від 17 грудня 2019 року в справі №826/14946/15. При цьому, суд враховує, що клопотання про відшкодування судових витрат заявлялось представником позивача у позовній заяві.
Вимогами частини 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 132, 134, 139, 241-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркет Плюс" (04073, місто Київ, вулиця Куренівська, 14Б, код ЄДРПОУ 39896873) понесені ним судові витрати на правничу допомогу в розмірі 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996).
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук