ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 квітня 2020 року м. Київ № 640/3628/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в
Київській області (01601, м. Київ, вул. Жилянська, 58-Б)
до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення
примусового виконання рішень у місті Києві (01001, м. Київ, пров.
Музейний, 2-Д)
про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення
штрафу,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області (надалі - позивач) з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві щодо накладення постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Т.О. у виконавчому провадженні №59400461 на Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області штрафу;
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Т.О., винесену 04 лютого 2020 року у виконавчому провадженні №59400461 про накладення на Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області штрафу у розмірі 5 100,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що чинним законодавством України передбачено застосування штрафних санкцій до боржника виключно за умови неповажності невиконання вимог, викладених у постанові про відкриття виконавчого провадження. Водночас, виконання рішення суду є неможливим, адже зобов'язання щодо виконання такого рішення залежить від виконання іншими суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків.
Представник позивача стверджував, що Територіальним управлінням проведені всі можливі дії для виконання судового рішення, стягнення коштів за яким можливо лише шляхом списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».
У призначене судове засідання представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочиства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно частини 4 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
З врахуванням поданих заяв та приписів Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розгляд справи здійснити в письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
На виконанні головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бочковського Т.О. перебуває виконавче провадження №59400461 від 25 червня 2019 року щодо виконання рішення суду згідно виконавчого листа №810/1008/16 про зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі 64 477,03 грн.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що листом від 03 липня 2019 року №06-12/1163/19 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області повідомило, що виплату нарахованої плати стягувача згідно рішення суду Управління не може здійснити з наступних підстав.
Так, виникнення заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам апаратів судів, яким є стягувач, виникла через відсутність в Державному бюджеті України на 2014, 2015 роки видатків для виплати заробітної плати працівникам апаратів судів за період з 26 жовтня 2014 року по 25 березня 2015 року в розмірі, визначеному статтею 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру» та з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд». Крім того, через відсутність в Державному бюджеті України видатків для виплати недоотриманої заробітної плати працівникам апаратів судів у 2014, 2015 році у Територіального управління відсутні зазначені асигнування для здійснення виплат стягувачам.
У вказаному листі представник Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області стверджував, що ОСОБА_1 не може бути виплачена заробітна плата згідно виконавчого листа №810/1008/16 через відсутність бюджетного фінансування та відповідного механізму нарахування та виплати заробітної плати позивачу. При цьому, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області не наділене повноваженнями самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати виплату заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі заявлених вимог.
Також, представник позивача повідомив, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у справі №810/1008/16 подання про заміну способу та порядку виконання рішення повернуто органу виконавчої служби.
В матеріалах справи міститься також копія листа Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 30 жовтня 2019 року №06-12/1777/19, зі змісту якого вбачається, що виконання рішення суду повинно здійснюватися за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України. У зв'язку з наведеним, представник позивача з метою виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 04 травня 2016 року у справі №810/1008/16 запропоновано звернутися до суду із заявою про встановлення способу та порядку виконання судового рішення шляхом списання суми коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845.
Як повідомив представник позивача, 04 лютого 2020 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Т.О. у виконавчому провадженні №59400461 за невиконання рішення без поважних причин на Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн.
Незгода позивача із вказаною постановою, а також діями щодо її прийняття зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент прийняття оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 вказаної статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
При цьому, порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений статтею 63 Закону №1404-VIII.
Відповідно до частини 1 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
При цьому, частиною 6 статті 26 цього Закону передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Аналіз наведених норм свідчить, що державний виконавець наділений правом накладення на боржника штрафу у разі невиконання боржником рішення суду виключно за відсутності поважних причин для такого невиконання.
Суд зазначає, що за своєю природою штраф - це міра адміністративної відповідальності. Штрафи представляють собою грошові стягнення, тобто є обтяженням майнового характеру для учасників виконавчого провадження. При цьому, штрафи можуть накладатися лише за винні дії чи бездіяльність.
Також суд звертає увагу на те, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його волевиявлення.
Водночас, постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 травня 2016 року зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно, відповідно до частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції Закону України «Про прокуратуру» та за період з 29 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року відповідно до частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».
Листом від 03 липня 2019 року №06-12/1163/19 повідомлено орган виконавчої служби про те, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області здійснено перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 згідно рішення суду, який складає 64 477,03 грн. Водночас, повідомлено про неможливість здійснення виплати здійсненого перерахунку з незалежних від боржника у виконавчому провадженні причин.
Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів здійснюється Державною судовою адміністрацією України у порядку черговості згідно з чинним законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період, та з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45) (далі - Порядок №845).
Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Згідно з пунктом 25 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
Суд зазначає, що судові рішення, які передбачають виплату на користь суддів коштів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 051150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».
Оскільки виконання виконавчого листа №810/1008/16, виданого Київським окружним адміністративним судом, передбачає виділення коштів для проведення виплат судді, виконання вказаного судового рішення має здійснюватись Державною казначейською службою України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».
Суд також враховує, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року в справі №810/1008/16 відмовлено у задоволенні подання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зміну способу та порядку виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 04 травня 2016 року з підстав того, що виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2016 № 810/1008/16 потребує здійснення перерахунку та виплати коштів державним органом на користь позивача, тому повинно здійснюватися за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» органами Казначейства. При цьому, виплата спірних коштів, які нараховані позивачем у сумі 64 477,03 грн. можлива лише при здійсненні додаткового фінансування, а саме на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» для здійснення відповідних виплат.
На думку суду, виконання зазначеного виконавчого листа має здійснюватись в межах визначеного Кабінетом Міністрів України порядку, що, у свою чергу, виключає відповідальність боржника (позивача) за невиконання цього судового рішення.
Висновки, аналогічні зазначеним, наведені у постанові Верховного Суду від 18 червня 2019 року в справі №826/721/16, в якій, зокрема, вказано, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наведені обставини у свою чергу свідчать про наявність поважних причин, що перешкодили Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Київській області станом на 04 лютого 2020 року з незалежних від нього самого причин виконати рішення суду у справі №810/1008/16 у повному обсязі, які нівелюють висновки державного виконавця про наявність правових підстав для притягнення боржника до відповідальності у виконавчому провадженні у вигляді штрафу.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім того, частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з критеріїв, визначених частиною 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про протиправність прийняття оскаржуваної постанови від 04 лютого 2020 року та наявність підстав для її скасування в судовому порядку як такої, що прийнята державним виконавцем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
В частині вимог про визнання протиправними дій державного виконавця щодо прийняття вказаної постанови про накладення штрафу, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При цьому, згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, прийняття судового рішення повинно призводити до відновлення порушеного права позивача.
Оскільки саме оскаржувана постанова про накладення штрафу від 04 лютого 2020 року є тим рішенням, яке призводить до порушення прав та законних інтересів позивача, суд приходить до висновку, що оцінка дій органу державної виконавчої служби фактично охоплюється вимогою про скасування такої постанови, а відтак підстав для задоволення позовних вимог у даній частині судом не вбачається.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування не виконав.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Т.О., винесену 04 лютого 2020 року у виконавчому провадженні №59400461 про накладення на Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області штрафу у розмірі 5 100,00 грн.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Стягнути на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (01601, м. Київ, вул. Жилянська, 58-Б, код ЄДРПОУ 26268119) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 051 (одна тисяча п'ятдесят одна гривня 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук