Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15.04.2020 № 520/3270/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Єгупенка В.В.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати дії/бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області Індустріального відділу обслуговування громадян код ЄДРПОУ 14099344, (проспект Московський, 198/3, м. Харків, 61082) у відмові виплатити в порядку спадкування ОСОБА_1 (ІПН № НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) нарахованої недотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 по 18.06.2016 у сумі 17757,66 грн. Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області Індустріальний відділу обслуговування громадян код ЄДРПОУ 14099344, виплатити в порядку спадкування спадкоємцю за законом ОСОБА_1 нараховану недотриману пенсію спадкодавця ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 року по 18.06.2016 у сумі 17757,66 грн.
Відповідно до положень ст.ст.12, 171, 262, 257, 263 КАС України розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Індустріальному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова з 01.08.2014 року, як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території та отримував пенсію за віком. З 01.11.2018 року особовий рахунок закрито та ОСОБА_2 знято з обліку в зв'язку зі смертю 17.10.2018 року.
30.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про роз'яснення суми недоотриманої пенсії померлого батька ОСОБА_2 .
Листом Індустріального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) №4121/02.11.20 від 28.09.2019 року позивачу було надано відповідь про суму недотриманої пенсії на дату звернення (надходження запиту від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сергієнко Н. В.) та період недоотриманої пенсії.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. […] фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб'єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, на запит приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу було надано відповідь, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово був зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа по АДРЕСА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та недоотримав пенсію з 01.03.2016 по 31.10.2018 у розмірі 264937,36 грн.
19.06.2019 позивач прийняв спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 (свідоцтво про право на спадщину серії НОМЕР_3 Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з недоодержаної пенсії, що обліковується на рахунку Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова у сумі 264937,36 грн.
Індустріальним відділом обслуговування громадян позивачу було виплачено пенсію, як спадкоємцю у розмірі 247179,70 грн., недоплачена частина складає 17757,66 грн.
30.08.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити заборгованість з виплати спадкового майна у сумі 17757,66 грн.
Листом Індустріального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) №4121/02.11.20 від 28.09.2019 року позивачу було надано відповідь про суму недоотриманої пенсії на дату звернення (надходження запиту від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сергієнко Н. В . ) та період недоотриманої пенсії.
Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно з частинами першою, третьою статті 52 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що оскільки грошові кошти недоотриманих пенсійних виплат увійшли до спадкового майна, їх отримання регулюється спадковим законодавством.
В постанові від 27.03.2019 у справі № 286/3516/16-ц про стягнення успадкованої суми недоотриманих спадкодавцем пенсійних виплат (№ рішення в ЄДРСР 80854709) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у цій справі предметом позову є майнова вимога позивачки визнати за нею в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність спору приватноправового характеру, який обумовлений порушенням приватного права спадкоємця на отримання коштів, які увійшли до спадщини, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір з огляду на суб'єктний склад сторін спору має вирішуватися загальними судами у порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, з врахуванням неодноразово висловленої правової позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про розгляд заявлених вимог в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
Той факт, що позивачем вимоги були сформовані шляхом визнання неправомірними дій та зобов'язання органу Пенсійного фонду України, який є суб'єктом владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин з приватноправового спору на публічний.
За приписами Цивільного процесуального кодексу України спори щодо складу спадщини вирішуються за правилами цього кодексу.
Відтак, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини мають приватноправовий характер, а тому даний спір не належить до юрисдикції суду адміністративної юрисдикції і повинен вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.239 КАС України суд роз'яснює позивачу, що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Частиною 2 ст.239 КАС України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 19, 20, 238, 241, 248, 256 КАС України, -
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Єгупенко