Справа № 461/2799/20
10.04.2020 року м. Львів.
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження № 12020140050000493 від 27.01.2020 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, який працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «НТК», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судженого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України ,-
обвинувачений ОСОБА_4 , 27.01.2020 року о 19:20 год., перебуваючи на вул. Ф.Ліста, 6 у м. Львові, в ході конфлікту, який раптово виник між ним та потерпілим ОСОБА_6 , діючи умисно, після того як ОСОБА_6 , спіткнувшись, впав на землю, наніс останньому удар ножем, чим заподіяв потерпілому колото-різану рану грудної клітки на спині зліва, проникаючу в плевральну порожнину, що згідно з висновком експерта відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину визнав повністю показавши, що він дійсно 27.01.2020 року о 19:20 год., перебуваючи на вул. Ф.Ліста, 6 у м. Львові, в ході конфлікту, який виник між ним та потерпілим, після того як потерпілий ОСОБА_6 , спіткнувшись, впав на землю, наніс останньому удар ножем, чим заподіяв йому колото-різану рану грудної клітки на спині зліва.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють жодних обставин справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам судового провадження те, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин провадження, які ніким не оспорюються.
На підставі повного визнання своєї винуватості обвинуваченим та матеріалів досудового слідства, об'єктивність та повнота яких учасниками судового розгляду не оспорюється, суд вважає повністю доведеними факт скоєння злочину та винність обвинуваченого у вчиненні злочинних дій.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки він
заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Як вбачається із матеріалів справи, 23.03.2020 року між прокурором Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з умовами угоди обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в повному обсязі підозри у судовому провадженні. Сторони угоди узгодили покарання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України - п'ять років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням іспитового строку 1 рік, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинувачем про визнання винуватості.
Частиною 4 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином. Свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень визнав беззастережно.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком і повністю розуміє права, передбачені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою про визнання винуватості.
Також судом перевірено угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України (в тому числі, щодо змісту та порядку укладення угоди) та КК України (в тому числі щодо узгодженої міри покарання); підстав для відмови в її затверджені не встановлено.
Таким чином суд приходить до висновку, що угода про визнання винуватості підлягає до затвердження, оскільки обвинувачений раніше не суджений, позитивно характеризуються за місцем проживання, повністю визнав свою винуватість у вчиненому правопорушенні, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши думку сторін про можливість затвердження угоди, враховуючи особи обвинуваченого, який вчинив злочин вперше, щиро розкаявся, позитивно характеризуються за місцем проживання, суд приходить до висновку що угоду про визнання винуватості, укладену 23.03.2020 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором, слід затвердити, і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.
Керуючись ст.ст. 314, 374, 468, 469, 471, 473-475 КПК України, суд, -
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23.03.2020 року між обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12020140050000493 ОСОБА_4 та прокурором Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 , згідно з якою ОСОБА_4 беззастережно визнає обвинувачення в повному обсязі, ОСОБА_4 визначається узгоджене покарання за ч. 1 ст. 121 КК України - п'ять років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням іспитового строку 1 рік, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 121 КК України та обрати покарання - 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України, ОСОБА_4 звільнити від відбуття призначеного покарання - 5 років позбавлення волі, із визначенням 1 рік іспитового строку.
Згідно ст.76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язок періодично реєструватись в органах кримінально-виконавчої системи та повідомляти їх про зміну місця роботи та проживання.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок суду подається до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою у цей же строк, з моменту вручення їй копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1 .