Справа №461/1858/20
14 квітня 2020 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Радченка В.Є.
з участю секретаря судового засідання Собко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління безпеки міста Львівської міської ради (адреса: 79008, м.Львів, пр. Свободи, 24, ЄДРПОУ 20819015), за участю третьої особи - інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Дяковича Юрія Володимировича (адреса: 79008, м.Львів, пр. Свободи, 24) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення-
27 лютого 2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління безпеки міста Львівської міської ради. Свої вимоги обґрунтувала тим, що 22 січня 2020 року інспектором з паркування Дякович Ю.В. відносно нього була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Порушення полягало у тому, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Позивач з оскаржуваною постановою не погоджується. Зазначає, що 22 січня 2020 року здійснив вимушену зупинку, оскільки в автомобілі спустило ліве заднє колесо, що перешкоджало продовженню безпечного руху. Підкачавши колесо, перевірив тиск у шині, повернув компресор та продовжив рух до найближчого шиномонтажу. Стверджує, що час вимушеної зупинки склав не більше 15 хв., за який інспектор з паркування до нього не підходив, обставини не з'ясовував, постанову про адміністративне правопорушення не складав. Вважає, що постанова винесена без дослідження всіх об'єктивних обставин, які мають значення для справи. Просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення LV2001090014 від 22 січня 2020 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження по справі так як дії були вчинені в стані крайньої необхідності.
Ухвалою від 03 березня 2020 року відкрито провадження у справі.
27 березня 2020 року на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності як власника, за яким зареєстровано транспортний засіб «Subaru Outback», державний номерний знак НОМЕР_2 . На вказаному автомобілі було здійснено стоянку 22 січня 2020 року о 16:10 год., на вул. Пекарській, 1а у м. Львові в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Від місця встановлення знаку 3.34 до місця зупинки транспортного засобу на вул. Пекарській відсутні дороги, які б перехрещували цю вулицю. Факт вимушеної зупинки позивачем не доведено. Він не вжив заходів передбачених п.15.14 та (або) п. 9.9-9.11 ПДР, як наслідок в інспектора з паркування не було підстав вважати таку зупинку вимушеною. Також зазначає, що позивач не звертався до управління безпеки міста Львівської міської ради із заявою про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, а також не надавав доказів поломки транспортного засобу. Між тим позивач визнав факт зупинки його транспортного засобу 22.01.2020 о 16:10 на вул. Пекарській, 1а у м. Львові. Фотографії, зроблені інспектором з паркування, враховуючи дорожню обстановку, розташування відносно інших транспортних засобів, а також відносно нерухомих об'єктів, підтверджують, що транспортний засіб позивача припарковано в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено". На фото видно, що шина лівого заднього колеса не є спущеною. Також вважає, що час, який позивач, можливо, витратив на повернення компресора, не можна включати в період вимушеної зупинки. Час вимушеної зупинки закінчується з моменту усунення причини вимушеності такої зупинки. У цьому випадку, якщо все таки факт вимушеної зупинки мав місце, період вимушеної зупинки закінчився з моменту завершення підкачування шини. Після чого позивач повинен був невідкладно прибрати транспортний засіб із забороненого для зупинки місця. Зазначає, що підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності немає. Вважає, що інспектором, як посадовою особою управління, було належним чином розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову.
У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.
Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.
Позивач в судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Подав заяву про розгляд справи без його участі /а.с. 14/.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Згідно відзиву просить проводити розгляд справи без його участі.
Третя особа - інспектор Дякович Ю.В. в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи, які не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 22 січня 2020 року, о 16 год. 10 хв. на вул. Пекарській, 1а у м. Львові, здійснив зупинку автомобіля «Subaru Outback», державний номерний знак НОМЕР_2 , в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушив п. 8.4-в, 33.3.34 ПДР.
За цим фактом інспектором з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Дяковичем Ю.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення від 22 січня 2020 року LV2001090014, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Позивач по справі заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є незаконним та необґрунтованим.
Пунктом 8.1 ПДР встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією (пункт 8.2 ПДР).
Згідно з пунктом 8.4 «в» ПДР заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
До заборонних знаків віднесено знак 3.34 «Зупинку заборонено» - забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Відповідно до ПДР дія знаку 3.34 поширюється лише на той бік дороги, на якому такий встановлений. Зона дії знаку 3.34 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Згідно з пунктом 1.10 ПДР зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Відповідно до пунктів 15.1-15.3 ПДР зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). У населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом.
Підпунктом «а» пункту 15.10 ПДР передбачено, що стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас, відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною третьою статті 219 КУпАП встановлено, що розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою статті 122 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Відповідно до положень статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису) інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки) цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису) інспектор з паркування зобов'язаний розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).
Згідно з частиною першою статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу.
Факт здійснення позивачем 22.01.2020 о 16 год. 10 хв. у м. Львів на вул. Пекарській, 1а зупинки транспортного засобу марки «Subaru Outback», державний номерний знак НОМЕР_2 , в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» зафіксовано на фотознімках, які зроблені інспектором з паркування за допомогою технічного приладу - відеореєстратора моделі DMT1, про що здійснено відмітку в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення LV2001090014. На фотографіях, враховуючи дорожню обстановку, розташування відносно інших транспортних засобів, а також відносно нерухомих об'єктів, видно, що транспортний засіб припарковано в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено".
Окрім того, до відзиву на позовну заяву відповідачем долучено схему зони дії дорожнього знаку 3.34 на вул. Пекарській, 1а у м. Львові, згідно з якою транспортний засіб марки «Subaru Outback», державний номерний знак НОМЕР_2 , зупинено в межах дії вказаного знаку. При цьому, від місця встановлення знаку 3.34 до місця зупинки транспортного засобу на вул. Пекарській - відсутні дороги, які б перехрещували цю вулицю.
Суд зазначає, що знак 3.34 «Зупинка заборонена» є безумовний та забороняє зупинку та стоянку незалежно від того чи чинитиме транспортний засіб перешкоди в русі чи ні. Відступати від вимог цього знаку дозволено лише у випадках визначених ПДР України, наприклад таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу) чи маршрутним транспортним засобам, що рухаються за встановленими маршрутами. До жодної із цих категорій транспортний засіб позивача не належить.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що інспектором з паркування управління безпеки міста Львівської міської ради при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення LV2001090014 дотримані усі вимоги передбачені КУпАП. Належними та допустимими доказами доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.
Щодо аргументів позивача про те, що він здійснив вимушену зупинку внаслідок технічної несправності автомобіля, суд зазначає наступне.
Пункт 1.10 Правил вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Відповідно до п. 15.14 Правил у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9, 9.10, 9.11 цих Правил.
Підпункт «а» пункту 9.9. Правил аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: у разі вимушеної зупинки на дорозі.
Підпункт «а» пункту 9.10. Правил разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі: вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м.
Таким чином, невід'ємними ознаками вимушеної зупинки, здійсненої у відповідності до п. 9.9. та п. 9.10. Правил дорожнього руху, є увімкнення аварійної сигналізації та установлення знаку аварійної зупинки (у випадку зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м).
Факт вимушеної зупинки, в порушення вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не доведено. Також позивач не вжив заходів передбачених п.15.14 та (або) п. 9.9-9.11 ПДР, як наслідок не має підстав вважати таку зупинку вимушеною. Окрім того, на фотоматеріалах, долучених до відзиву, видно, що шина лівого заднього колеса не є спущеною.
Також, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що позивач порушив Правила дорожнього руху діючи в умовах крайньої необхідності, оскільки відсутня небезпека, яка б становила загрозу державному або громадському порядку, а також власності, правам і свободам громадян.
Отже, за наведених обставин суд приходить до висновку про те, що у діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідач виявив порушення ПДР, на яке належним чином відреагував, результатом чого стало винесення постанови у справі про адміністративні правопорушення.
Підстави позову, на які посилався позивач, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, не спростовано останнім.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд приходить переконання, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою. Тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 4 ст. 288 КУпАП позивач був звільнений від сплати державного мита, тому відсутні правові підстави для розподілу витрат на оплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 77, 90, 241-246, 286 КАС України, суд -
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління безпеки міста Львівської міської ради (адреса: 79008, м.Львів, пр. Свободи, 24, ЄДРПОУ 20819015), за участю третьої особи - інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Дяковича Юрія Володимировича (адреса: 79008, м.Львів, пр. Свободи, 24) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.Є. Радченко