Справа №295/14662/15-ц
Категорія 46
2/295/835/20
06.04.2020 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючого судді Чішман Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Козакевич І.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, -
Позивачі звернулись до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень від 21.06.2016 року, просили визначити порядок користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши в користування ОСОБА_1 - 59 кв.м. та ОСОБА_2 - 123,9 кв.м. (т. 1, а.с. 139-142). В обгрунтування вимог вказано, що сторони у справі є співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до часток житлового будинку. У спільному користуванні співвласників перебуває земельна ділянка загальною площею 590 кв.м. Позивачі вважають, що оскільки вони набули право власності на житловий будинок по 21/100 та 10/100 частин спільної часткової власності то до них перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщені відповідні частки та яка необхідна для обслуговування частин житлового будинку. На даний час з відповідачами немає згоди щодо встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою, між попередніми співвласниками також жодного порядку користування земельною ділянкою не встановлювалось. Відповідач ОСОБА_3 у 2012 році побудувала паркан на частині спільної земельної ділянки та фактично самовільно користується земельною ділянкою, що складає більше ніж розмір її частки у спільній частковій власності на будинок. Без визначення меж та розміру земельної ділянки, на якій розташовані частки будинку позивачів, останні не можуть реалізувати своє право на приватизацію.
Відповідачем ОСОБА_3 подано заперечення проти позову, в якому просила відмовити в задоволенні позову у повному обсязі у зв'язку з безпідставністю. В обгрунтування заперечень вказано, що твердження позивачів про те, що в їхньому користуванні перебуває менша площа земельної ділянки, ніж та, якою вони мають право користуватись є невірними, оскільки площа, якою користуються позивачі є значно більшою при цьому, позивачі не зазначають, якою саме площею земельної ділянки вони користуються на даний час. Позивачами не дотримано вимог статей 158-161 Земельного кодексу України щодо можливості вирішення даного земельного спору органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органами місцевого самоврядування. Відповідач вказує, що позивачами не підтверджено факт виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку в тому розмірі, що вказаний у позові (т. 1, а.с. 46-48).
Ухвалою суду від 18.08.2016 року по справі призначено судову земельно-технічну експертизу, виконання якої доручити судовому експерту Горкуші Маргариті Дмитрівні, провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 26.01.2017 року провадження у справі відновлено.
03.07.2017 року справу прийнято до свого провадження суддею Чішман Л.М.
В судове засідання 06.04.2020 року сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причин неявки суду не повідомили.
В матеріалах справи мітиться заява представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 про проведення розгляду справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити (т. 1, а.с. 159).
Від відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в матеріалах справи містяться заяви про проведення розгляду справи без їх участі (т. 1, а.с. 226, 228).
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з"явились про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. ОСОБА_1 подала заяву про відкладення розгляду справи в зв"язку з від"їздом, про те відомостей та відповідних доказів про поважність причин неявки в судове засідання не надала.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що згідно інформаційної довідки №61809712 від 21.06.2016 року сторони є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_1 належить право власності на 10/100 частин житлового будинку, ОСОБА_2 - 21/100 частин, ОСОБА_3 - 34/100 частин, ОСОБА_5 - 6/100 частин, ОСОБА_6 - 6/100 частин, ОСОБА_4 - 23/100 частин (т. 1, а.с. 143-145).
Відповідно до технічного паспорта, житловий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 590 кв.м. (т. 1, а.с. 16-17).
За ст. 317 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Статтею 86 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Суб'єктами права спільної власності на земельну ділянку можуть бути громадяни та юридичні особи, а також держава, територіальні громади.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
В ході судового розгляду було встановлено, що між сторонами не досягнуто згоди щодо порядку користування земельною ділянкою, позивачі вважають, що для обслуговування частини житлового будинку, що належить їм на праві власності необхідно більшу площі земельної ділянки, ніж ту, якою вони користуються на даний час, з чим не погоджується відповідач ОСОБА_3 .
Згідно частин 1-3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як роз'яснено у п. 18-1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при вирішенні вимог про визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, право власності на які при їх відчуженні перейшло до набувача без визначення в договорі права на земельну ділянку, суд має з'ясовувати, зокрема, чому це питання не було визначено в договорі, можливість укладення між відчужувачем і набувачем додатку до цього договору щодо права набувача на земельну ділянку
та чи не свідчить реальна можливість використання всієї земельної ділянки за цільовим призначенням саме про той розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, який існував до їх відчуження.
Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.
Так, ухвалою суду від 18.08.2016 року у даній справі було призначено судову земельно-технічну експертизу та на вирішення експерта поставлено наступні питання: 1)який фактичний порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 склався між сторонами по справі? 2)яка площа земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 перебуває у користуванні сторін по справі (загалом та за кожною із сторін)? 3)чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до часток співвласників у нерухомому майні, а саме житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 )які існують можливі варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , між сторонами по справі з урахуванням вимог нормативно-правових актів та часток співвласників у нерухомому майні? (т. 1, а.с. 161-162).
В подальшому судовим експертом Горкушею М.М. було заявлено клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для складання висновку судового земельно-технічної експертизи, а саме кадастровий план земельної ділянки, план зовнішніх меж земельної ділянки, каталог координат поворотних точок, ліній та дирекційних кутів зовнішніх меж земельної ділянки, каталог координат поворотних точок, ліній та дирекційних кутів капітальної житлової будівлі, надвірних будівель та споруд (т. 1, а.с. 164).
КП «Житомирський міський центр земельних відносин» Житомирської міської ради, Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, Управлінням Держгеокадастру у Житомирському районі Житомирської області було надано відповідь, що зазначена вище документація відсутня (т. 1, а.с. 166, 168, 172)
24.01.2017 року в зв'язку з відсутністю необхідних документів для проведення експертизи, матеріали цивільної справи та ухвалу суду про призначення експертизи повернуто експертом до суду, без виконання (т. 1, а.с. 202).
В судовому засіданні 22.03.2017 року представник позивача - Трофімов А.В. вказав, що вирішується питання про затвердження технічної документації. Проте, в подальшому, позивачами не було надано жодної технічної документації, або відомостей, необхідних для проведення земельно-технічної експертизи, як і клопотань про її проведення повторно не було заявлено.
Таким чином, з урахуванням положень норм 77, 78 ЦПК України роз'яснень у п. 18-1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», належним доказом розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою є висновок судового експерта за наслідками проведення судової земельно-технічної експертизи. Проте, такий висновок в матеріалах справи відсутній, та, відповідно, обставини справи, викладені в позовній заяві позивачами не доведено.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивачі: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; паспорт серії НОМЕР_1 ;
ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідачі: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 ;
ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_6 , АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 .
Суддя Л.М. Чішман