15 квітня 2020 року Справа № 160/2752/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
11.03.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період трудової діяльності у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Колосок» у період з 06.06.1994 року по 23.04.1996 року на посаді товарознавця, з 13.09.2019 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 10.04.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 13.09.2016 року йому призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 19.07.2019 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо розрахунку страхового стажу, однак отримав відповідь, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 06.06.1994 року по 23.04.1996 року в ТОВ «Колосок» на посаді товарознавця, оскільки наявні недоліки заповнення трудової книжки, а саме запис про звільнення з роботи не засвідчений підписом керівника. Позивач не погоджується з такою відмовою у зарахуванні даного періоду до трудового стажу, просить зобов'язати відповідача зарахувати його до стажу з 13.09.2019 року.
14.04.2020 року представником відповідача подано письмовий відзив на позов, в якому представник просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що 06.12.2019 року позивач звернулась до Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 06.06.1994 року по 23.04.1996 року у Дніпродзержинському торгово-комерційному підприємстві «Колос». При цьому, на підставі наданих документів, страховий стаж позивача для призначення пенсії становить 33 роки 04 місяці 17 днів. Так, до стажу ОСОБА_1 не було враховано період роботи з 06.06.1994 року по 23.04.1996 року в ТОВ «Колосок» на посаді товарознавця, у зв'язку з тим, що у трудовій книжці відсутній підпис керівника підприємства у записі про звільнення від 23.04.1996 року. Отже, Головне управління немає можливості зарахувати спірний період роботи до загального трудового стажу. На підставі викладеного у задоволенні позову просили відмовити.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13.09.2019 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
06.12.2019 року ОСОБА_1 вернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 06.06.1994 року по 23.04.1996 року.
Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що за даними трудової книжки неможливо зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 06.06.1994 року по 23.04.1996 року в ТОВ «Колосок» на посаді товарознавця, оскільки наявні недоліки заповнення трудової книжки, а саме запис про звільнення з роботи не засвідчений підписом керівника.
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 06.06.1994 року по 23.04.1996 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IVвизначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004 року, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.
Відповідно до ст. 39 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637(далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 (п. 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на заяву позивача від 09.12.2019 року вбачається, що до трудового стажу позивача відповідачем не зараховано період роботи з 06.06.1994 року по 23.04.1996 року в ТОВ «Колосок» на посаді товарознавця, оскільки наявні недоліки заповнення трудової книжки, а саме запис про звільнення з роботи не засвідчений підписом керівника.
При цьому, з наданої трудової книжки вбачається, що позивач дійсно у період з 06.06.1994 року по 23.04.1996 року працював в ТОВ «Колосок» на посаді товарознавця.
Суд звертає увагу, що записи про прийняття та звільнення з роботи позивача посвідчено печаткою підприємства та підписом відповідальної особи.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 від 29 липня 1993 року усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.
Відповідно до п.2.12 Інструкції №58, працівник завіряє своїм підписом виключно правильність заповнення титульної сторінки трудової книжки. Вимог до працівника щодо контролю проставлення штампів та печаток роботодавцем жодна Інструкція не містить.
Відповідно до п.4 Постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» 301 від 27.04.1993 року відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання, а тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітників, а отже, не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Отже, відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для не зарахування до трудового стажу спірного періоду роботи ОСОБА_1 . Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту шляхом задоволення вимог позивача в цій частині.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні вищевказаних періодів роботи носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.
При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що в рамках даного адміністративного спору належним способом захисту порушеного права позивача є здійснення перерахунку пенсії з урахуванням зарахованого періоду роботи, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та зобов'язати пенсійний фонд здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням зарахованого періоду роботи з моменту призначення пенсії, тобто з 13.09.2016 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 25722531 від 04.03.2020 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 період трудової діяльності з 06.06.1994 року по 23.04.1996 року в ТОВ «Колосок» на посаді товарознавця.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 з урахуванням зарахованого періоду роботи з моменту призначення пенсії, тобто з 13.09.2016 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець