15 квітня 2020 року Справа № 160/3121/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -
19.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 23.07.2014 року № 256 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ України за власним бажанням.
- зобов'язати відповідача - Міністерство внутрішніх справ України поновити позивача на посаді старшого інспектора дозвільної системи сектора охорони громадського порядку органів внутрішніх справ України.
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 23.07.2014 року по день поновлення на посаді).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 р. адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали суду для усунення недоліків, а саме, позивача було зобов'язано надати суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду, а також докази поважності причин пропуску відповідного строку (інші ніж, ті що зазначені в позовній заяві).
13.04.2020 року від позивача, на виконання вимог ухвали від 23.03.2020 року, надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що відразу після відкриття відносно нього кримінального провадження № 12014040230000631 начальник відділу кадрів Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області в усній формі повідомив його про те, що на період досудового розслідування та судового розгляду справи позивач відсторонюється від займаної посади старшого інспектора дозвільної системи сектора охорони громадського порядку, рішення про поновлення на вказаній посаді чи про звільнення з органів внутрішніх справ буде прийняте після ухвалення за результатами судового розгляду вказаного кримінального провадження обвинувального чи виправдувального вироку. Судовий розгляд кримінального провадження за звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення № 12014040230000631 (судовий № 214/982/15-к) триває до цього часу, на даний момент судове засідання у вказаному кримінальному провадженні призначене на 12.00 годину 14.05.2020 року. За твердженням позивача, рапорту про звільнення за власним бажанням він не подавав, отже в нього не було підстав звертатися до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області з запитом про дату та причини його звільнення.
Розглянувши подану заяву суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви предметом спору у даній справі є скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 23.07.2014 року № 256 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ України за власним бажанням, поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач стверджує, що в період часу з липня 2014 року по лютий 2020 року він вважав себе відстороненим від посади за усним розпорядженням начальника відділу кадрів Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області, а отже не мав підстав для того щоб цікавитись причиною свого звільнення.
Суддею не приймається вказані обставини у якості докази поважності причин пропуску строку звернення до суду у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.
За вимогами ч. 1 ст. 156 КПК України клопотання про відсторонення особи від посади розглядається слідчим суддею, судом не пізніше трьох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора та підозрюваного чи обвинуваченого, його захисника.
За таких обставин, суддя приходить до висновку, що процес відсторонення посадової особи від посади чітко регламентований ст. 154-158 КПК України, має свої процесуальні особливості та підстави й за жодних умов не міг відбуватись шляхом усного розпорядження начальника відділу кадрів Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області, тому суддя критично ставиться до твердження позивача про свою необізнаність щодо обставин, з яких він не виконує протягом тривалого часу свої посадові обов'язки.
Позивачем не зазначено жодних адекватних причин, з яких він протягом більше 5 років не цікавився обставинами, які унеможливлюють виконання ним своїх посадових обов'язків, отримання заробітної плати та ін.
За таких обставин суддя вважає, що позивачем не надано достатніх доказів, які б свідчили про неможливість звернення до суду протягом строку визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України.
Також необхідно зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
При цьому суддя звертає увагу, що початком строку звернення до суду є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Оскільки, дане поняття за своєю суттю є оціночним, тому суд у кожному конкретному випадку має надати правову оцінку відповідним обставинам та, як наслідок, визначити, чи можуть такі обставини бути визнані поважними.
Європейський суд з прав людини у справі Пономарьов проти України зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
При цьому підставами для визнання причин пропуску строку звернення із позовом поважними, визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Проте, позивачем також не надано належних та достатніх доказів, які б засвідчували факт наявності об'єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали звернення до суду у встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України.
За таких обставин, розглянувши заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 13.04.2020 року суддя не знаходить підстав для її задоволення та поновлення відповідного строку.
Згідно з ч. 5 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, адміністративний позов слід повернути позивачеві.
Керуючись ст.ст. 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - повернути позивачу без розгляду.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна