31 березня 2020 р. Справа № 160/1075/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 28.01.2020 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить:
- визнати дії суб'єкта владних повноважень протиправними та скасувати протокол №1 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2018 року в частині зняття його з квартирного обліку;
- зобов'язати відповідача поновити його на квартирному обліку з моменту постановки на цей облік - 21 квітня 2018 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він проходив дійсну військову службу у військовій частині - польова пошта НОМЕР_2 . Згідно з наказом №60 від 16.03.2015 року його було виключено зі списків особового складу, в зв'язку з вибуттям до нового місця служби. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_3 №12 від 18.03.2015 року він був зарахований до списків особового складу військової частини - польова пошта НОМЕР_3 №12 від 18.03.2015 р. Враховуючи те, що його було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 - 16 березня 2015 року, то під час прийняття рішення щодо його подальшого перебування на квартирному обліку, відповідач повинен був керуватися нормами Наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» №737 від 30.11.2011 року, який діяв на той час, у редакції станом на 06.03.2015 року. Проте відповідач не здійснив жодних заходів, які були передбачені вимогами вказаного наказу, а лише протоколом №1 від 26.01.2018 року, у зв'язку з вибуттям до нового місця служби (тобто майже через три роки після позивача вибуття до нового місця служби) зняв його з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач вважає вказаний наказ таким, що винесений з порушенням норм чинного законодавства, а тому просив зобов'язати відповідача поновити його на квартирному обліку з моменту постановки на цей облік з 21 квітня 2018 року.
До суду 11.03.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 при отриманні витягу з наказу про виключення його зі списків особового складу в/ч НОМЕР_4 (пп НОМЕР_5 ) №60 від 16.03.2015 р., та знаючи що він перебуває на квартирному обліку та утримує службову житлову площу, за адресою: АДРЕСА_1 (ордер № 015307 від 06.08.2009 р.), згідно заяви-зобов'язання підписаної при отриманні службового житлового приміщення, особисто позивачем та на підставі Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 30.11.2011 року №737, повинен був здати службове житло в термін два місяці. Також для отримання довідки про перебування на квартирному обліку (додаток 3 до Наказу МОУ №737 від 30.11.2011 р.), яка надається під особистий підпис, повинен бути особисто звернутися до житлової комісії, але позивач цього не зробив, тобто не звернувся до житлової комісії з приводу здачі службового житлового приміщення. Позивач, не є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 , а тому при щорічній перевірці квартирних справ було це виявлено у листопаді-грудні місяці 2016 року. У кінці 2017 року знову повстало питання про зняття позивача з квартирного обліку по в/ч НОМЕР_1 , та було знято (протокол ЖК № 1 від 26.01.2018 р.), та йому знову запропоновано зарахувати дружину на квартирний облік. Таким чином, поновити позивача на квартирному обліку у військовій частині не має законних підстав, так як він ні є військовослужбовцем частини НОМЕР_1 . За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Судом під час з'ясування обставин, на які посилається позивач у позовній заяві, як на підставу своїх позовних вимог, та заперечень викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст.2 КАС України).
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За правилами п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як видно з матеріалів справи, спірні правовідносини пов'язані з поновленням ОСОБА_1 на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та надання йому житлового приміщення.
Тобто, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права на отримання житла.
Отже, цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України, оскільки цей позов поданий на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 19 червня 2019 року по справі № 826/7399/18, від 18 квітня 2018 року по справі № 806/104/16 та від 20 вересня 2018 року по справі № 815/2551/15.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами п.1 ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, спір у цій справі є цивільно-правовим, здійснюється в порядку цивільного судочинства, а тому суд закриває провадження у даній справі з викладених вище підстав.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.238, ст.ст.239, 243, 248 КАС України, суд, -
Провадження у адміністративній справі № 160/1075/20 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Кучма