25 лютого 2020 року Справа № 160/11588/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіМаковської О.В.
за участі секретаря судового засіданняДубовика Г.Е.
за участі:
представника позивача Угринович Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Металресурс» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Металресурс» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.08.2019 №0023571420 та №0023561420.
Позовні вимоги обгрутовано тим, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Натомість висновки перевіряючих є суб'єктивною думкою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України та спростовуються первинними документами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 09.01.2020.
До суду 03.01.2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, оскільки перевіркою встановлено обрив ланцюга походження ТМЦ - дроту, оскільки, відповідно до даних ЄРПН у ТОВ «Вектор-Контракт Інжиніринг» відсутнє придбання відповідної номенклатури товару та відсутня технічна, матеріальна, трудова можливість для їх створення. Отже, контролюючим органом не встановлено законного джерела походження реалізованих на адресу ПП «Металресурс» товарно-матеріальних цінностей - дроту, тобто, ПП «Металресурс» отримано ТМЦ від невстановлених осіб без укладення будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати.
Також, відповідач зазначає, що відповідно до реєстру співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ у розрізі контрагентів на рівні ДФС, а також на підставі даних ЄРПН не встановлено жодних відносин між ТОВ «Шевстальсіті» та виробником, який вказаний у сертифікаті якості.
Підготовче судове засідання 09.01.2020 відкладено на 28.01.2020 у зв'язку з неявкою сторін.
В підготовче судове засідання 28.01.2020 з'явився представник позивача, розгляд справи відкладено на 06.02.2020 для виклику представника відповідача.
В підготовче судове засідання 06.02.2020 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився. Представник позивача не заперечував щодо закриття підготовчого судового засідання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 закрито підготовче засідання, розгляд справи по суті призначено на 25.02.2020.
В судове засідання 25.02.2020 з'явився представник позивача. Відповідач свого представника з належно оформленими документами на представництво інтересів контролюючого органу, в судове засідання не направив.
Представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог та просив їх задовольнити.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Металресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Шевстальсіті» за період з 01.03.2018 по 31.03.2018, за результатами якої складено акт від 25.07.2019 №41720/04-36-14-20/30499774, у висновку якого зазначено про встановлення порушення вимог п.44.1, ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено ПДВ у сумі 145182 грн. та завищено від'ємне значення з ПДВ на суму 3876 грн.
В акті перевірки зазначено, що ПП «Металресурс» мало фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ «Шевстальсіті» на підставі договору поставки від 29.01.2018 №2018/0129/1.
В обґрунтування висновку про нереальність господарських операцій з ТОВ «Шевстальсіті» у березні 2018 році податковим органом зазначено наступне:
- не встановлено жодних відносин між ТОВ «Шевстальсіті» та виробником, який вказано у сертифікаті якості;
- ТОВ «Шевстальсіті» останню декларацію з ПДВ подано за вересень 2018 року, підприємство не декларувало ПДВ до сплати, податкове навантаження складає 0,0%, фінансовий звіт не надавався, інформація щодо основних засобів відсутня, податкова декларація з податку на прибуток за 2018 рік та в подальшому не подавалась, підприємство не було платником земельного податку, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відсутні працівники, оскільки звіт 1-ДФ жодного разу не подавався;
- ТОВ «Шевстальсіті» придбало товари у ТОВ «Вектор-Констракт Інжиніринг», проте останнім за весь період діяльності придбано автомобілі, тягачі, напівпричепи, а реалізовано миючі засоби для автомобілів, запчастини, зварювальні апарати, вісь, металопродукцію, генератори, квадрокоптери, електроди, масло машинне, продукти харчування та інше. Тобто, асортимент придбаної номенклатури повністю не відповідає реалізованій.
Враховуючи встановлені перевіркою обставини, контролюючий орган дійшов висновку, що первинні документи, надані до перевірки, не відображають реальні зміни майнового стану суб'єкта господарювання, оскільки їх дані не відповідають фактичному руху активу, тому не можуть вважатися первинними документами у розумінні ст.1 Закону Украни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не є підтвердженням вчинення господарської операції.
Вказані порушення стали наслідком прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних
Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.
З наведеного слідує, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).
Також суд наголошує, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Крім того, пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995, встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.
Суд вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, є хибними, а реальність виконання господарських операцій позивача з ТОВ «Шевстальсіті» підтверджується з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Шевстальсіті» 29.01.2018 укладено договір поставки №2018/0129/1 за змістом якого постачальник (ТОВ «Шевстальсіті») зобов'язується передати у власність Покупцю (ПП «Металресурс») товар згідно Специфікацій до Договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.
На підтвердження реальності виконання договору позивачем надано: специфікацію до договору, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, сертифікати якості.
Отриманий від ТОВ «Шевстальсіті» товар було використано в господарській діяльності, а саме:
- ПрАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» на загальну суму 206388 грн. на ремонт та відновлення технічного обладнання, договір від 23.03.2018 №2018/0323/1;
- ТОВ «Механічно-ливарний завод» на загальну суму 98280 грн. на виготовлення готової продукції (запасних частин до обладнання), договір від 01.07.2015 №13;
- АТ «ККУ «Кварц» на загальну суму 49140 грн., на ремонт та відновлення технічного обладнання, договір від 06.02.2017 №13;
- ПрАТ «Бластко» на загальну суму 50544 грн. на ремонт та відновлення технічного обладнання, договір від 26.10.2016 №25;
- ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр» на загальну суму 73710 грн. на ремонти та відновлення технічного обладнання, рахунок від 07.09.2018 №1/09;
- АТ «ККУ «Кварц» на загальну суму 101088 грн. на ремонти та відновлення технічного обладнання, договір від 06.02.2017 №13;
- Компанія «Vlades Technologies Trading FZE» на загальну суму 315198 грн., на виготовлення готової продукції (запасних частин до обладнання), контракт від 17.10.2018 №2018/1017/1.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо не підтвердження спірних операцій, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Натомість, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Спрямованість господарських операцій позивача на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства.
А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За викладених обставин, позов Приватного підприємства «Металресурс» про скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3324,74 грн. (платіжне доручення від 04.11.2019 №1601) підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст.72-77, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Приватного підприємства «Металресурс» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 №0023571420.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 №0023561420.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Приватного підприємства «Металресурс» судовий збір у розмірі 3 324,74 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 06.03.2020.
Суддя О.В. Маковська