про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
15 квітня 2020 р. Справа № 120/1607/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Богоніс М.Б., перевіривши матеріали позовної заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро - Ленд» до Сільського голови Котюжанської сільської ради Калинівського району Вінницької області Сторча Василя Олексійовича про визнання незаконним та скасування розпорядження
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро - Ленд» до Сільського голови Котюжанської сільської ради Калинівського району Вінницької області Сторча Василя Олексійовича про визнання незаконним та скасування розпорядження.
У позовній заяві позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження від 08.10.2019 № 11 «Про анулювання видачу свідоцтва про право власності на майнові паї члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати)», прийняте головою Котюжанської сільської ради Калинівського району Вінницької області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 12.12.2016 на підставі договорів купівлі - продажу Товариство придбало у Котюжанської сільської ради Калинівського району Вінницької області майнові сертифікати серія ВІ VII № 007529 та серія НОМЕР_1 про право власності на майнові паї члена колективного сільськогосподарського підприємства.
Однак, 08.10.2019 сільським головою Котюжанської сільської ради Калинівського району Вінницької області Сторчем В.О. прийнято Розпорядження № 11 «Про анулювання видачу свідоцтва про право власності на майнові паї члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати)», яким анульовано свідоцтва про право власності на майнові паї члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати) від 12.12.2016 серія ВІ VII № 007529 та серія НОМЕР_1 , власником яких є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агро - Ленд».
Підставою для прийняття розпорядження стала заява громадянина ОСОБА_1 від 08.10.2019, в якій останній повідомив, що є власником майнових сертифікатів від 12.12.2016 серія ВІ VII № 007529 та серія НОМЕР_1 .
На думку позивача, оскаржуване розпорядження прийняте з порушенням закону, оскільки процедура анулювання майнових сертифікатів чинним законодавством не передбачена. Крім того, позивач зіслався на те, що помилка в частині власника майнових сертифікатів не доведена, а спірне розпорядження від 08.10.2019 прийнято несвоєчасно, так як на його підставі анульовано сертифікати серії ВІ VII № 007529 та серія НОМЕР_1 видані Котюжанською сільською радою Калинівського району Вінницької області ще 12.12.2016.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
У випадку коли позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі (п.1 ч.1 ст.170 КАС України).
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись цей спір, суд виходить із таких мотивів.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абз. 2 п.2 ч.1 ст.4 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Визначення поняття суб'єкта владних повноважень міститься у п. 7 ч. 1 ст. 19 КАС України, згідно якої суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, єдність системи судоустрою забезпечується, в тому числі, єдністю судової практики.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону № 1402-VIII, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 36 Закону № 1402-VIII передбачено, що Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Нормою ч. 5 ст. 242 КАС України, встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правило подібного змісту містить ч. 6 ст.13 Закону № 1402-VIII, в силу якого, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як випливає із норми ч. 6 ст. 346 КАС України, завдання забезпечувати єдність судової практики із питань предметної юрисдикції судових спорів покладено на Велику Палату Верховного Суду.
Суд враховує, що у п. 22 Постанови від 4 вересня 2018 року (справа № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Як встановлено із змісту позовної заяви, відповідач у справі (сільський голова Котюжанської сільської ради Калинівського району Вінницької області) є посадовою особою органу місцевого самоврядування. Проте, із урахуванням трьох наведених вище критеріїв для розмежування судової юрисдикції, необхідно врахувати, що помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (наведений мотив узгоджується із правовим висновком, що міститься у п. п. 28 - 29 Постанови Велика Палата Верховного Суду від 4 вересня 2018 року справа № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18).
Такий висновок узгоджується ще й із нормою ч. 1-2 ст. 2 ЦК України, в силу якої учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).
Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Відтак, нормами Цивільного кодексу України передбачено, що орган місцевого самоврядування (суб'єкт публічного права) може бути учасником цивільних відносин.
Крім того, в силу п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Отже, сам факт участі сільського голови Котюжанської сільської ради Калинівського району Вінницької області у спірних правовідносинах, попри статус відповідача як посадової особи органу місцевого самоврядування, не змінює їх правової природи та не вказує імперативно на публічно - правовий характер правовідносин.
Тому, визначальною ознакою для правильного вирішення питання щодо юрисдикційної належності цього спору є характер правовідносин, у яких виник спір, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач.
Із змісту позовної заяви встановлено, що позивач мотивував позовні вимоги незаконністю прийняття сільським головою Котюжанської сільської ради Калинівського району Вінницької області Розпорядження № 11 від 08.10.2019 «Про анулювання видачу свідоцтва про право власності на майнові паї члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати)», підставою для прийняття якого стала заява громадянина ОСОБА_1 , який вважає, що він є власником майнових сертифікатів на підставі усної домовленості про укладення договору купівлі - продажу з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агро - Ленд».
Натомість позивач вважає, що право власності на майновий пай належить саме йому у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» від 28.02.2001 № 177 та Листа Міністерства аграрної політики України від 20.04.2005 № 37-17-2/5492, що підтверджується правомірно виданими свідоцтвами, які засвідчено гербовою печаткою та підписом голови сільської ради, а твердження ОСОБА_1 є помилкові.
Щодо правової природи майнового паю як об'єкта спірних правовідносин, то суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 2-448/2008 зазначила, що майновий пай - це частка кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства у пайовому фонді майна членів колективного сільськогосподарського підприємства, виражена у грошовій формі та визначена у відсотках до розміру пайового фонду, розмір якої залежить від трудової участі в діяльності цього підприємства. Право на майновий пай посвідчується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат).
Відтак, виходячи із сутності майнового паю, такий є об'єктом приватноправових відносин, а свідоцтво про право власності на майновий пай - це правопосвідчувальний документ.
Тому, із аналізу підстав позову суд дійшов висновку, що позивач фактично просить підтвердити набуте ним право на майновий пай (об'єкт цивільних прав) та, як наслідок, скасувати розпорядження, яким припинено дію свідоцтва про право власності на майновий пай (правопосвідчувального документа). Відтак, оцінка оскаржуваного розпорядження, за обставин які склалися у спорі, є неможливою без дослідження питання щодо особи, яка є законним власником майнового паю. Отже, виходячи із аргументів позивача та обставин на які він зіслався, існує невирішений спір про цивільне право на майновий пай між Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро - Ленд» та громадянином ОСОБА_1 який не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Із урахуванням усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, суд звертає увагу, що справи пов'язані із оцінкою дійсності (недійсності) свідоцтв про право власності на майно, актів про право власності на землю, інших документів, що посвідчують "право цивільне", може вирішуватися із застосуванням способів захисту цивільних (господарських) прав та інтересів, передбачених нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Більше того, у постанові від 16.10.2019 (справа № 2040/5159/18) Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про те, що спори про право на майнові паї не можуть бути предметом розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, із урахуванням предмета спору та характеру спірних матеріальних правовідносин суд доходить висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
При цьому позивачу необхідно роз'яснити, що в залежності від суб'єктного складу учасників спору щодо права на майновий пай, такий може розглядатися в порядку цивільного чи господарського судочинства.
Керуючись ст. 2, 4, 19, 170, 171, 248, 256, 294, 295 КАС України, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро - Ленд» до Сільського голови Котюжанської сільської ради Калинівського району Вінницької області Сторча Василя Олексійовича про визнання незаконним та скасування розпорядження.
Роз'яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили з моменту її підписання (ст. 256 КАС України).
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Згідно п. 9 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30 березня 2020 року № 540-IX, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Суддя Богоніс Михайло Богданович