м. Вінниця
07 квітня 2020 р. Справа № 120/87/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_2 у якому просить зобов'язати військову частину НОМЕР_4 та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 червня 2019 року по 07 листопада 2019 року у розмірі 56 056,14 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2019 року у справі №120/1450/19 визна но протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 20 лютого 2018 року індексації грошового за безпечення; зобов'язано; зобов'язано військову частину НОМЕР_5 нарахувати та виплатити індексацію ОСОБА_1 грошо вого забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 20 лютого 2018 року включно; зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового за безпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 лютого 2018 року по 07 червня 2019 року включно. В свою чергу, остаточний розрахунок при звільненні позивача із Збройних Сил України, в частині виплати йому вищенаведеної індексації грошо вого забезпечення військової частиною НОМЕР_2 був проведений лише 07 листопада 2019 року, що підтверджується змістом банківської довідки від 27.12.2019 року. Вважаючи, що у даному випадку з боку відповідача має місце факт порушення законних прав та інтересів позивача, в частині своєчасного отримання належних до виплати грошових сум при звільненні, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Ухвалою суду від 14.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
05.02.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначив, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2019 року у справі №120/1450/19-а відповідачем добровільно та своєчасно виконано рішення суду щодо нарахування та виплати позивачу середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.02.2018 року по 07.06.2019 року, про що свідчать платіжне доручення №1714 від 04.11.2019 року та розрахункова відомість №11 на виплату індексації і середнього заробітку. Тому, з огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2019 року у справі №120/1450/19-а, залишеним без змін та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 року, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 20 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення; зобов'язано військову частину НОМЕР_5 нарахувати та виплатити індексацію ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 20 лютого 2018 року включно; зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 лютого 2018 року по 07 червня 2019 року включно.
07.10.2019 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про добровільне виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2019 року у справі № 120/1450/19-а.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2019 року у справі №120/1450/19-а відповідачем, відповідно до платіжного доручення №1714 від 04.11.2019 року та розрахункової відомості №11 на виплату індексації і середнього заробітку, нараховано та виплачено ОСОБА_1 індексацію та середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.02.2018 року по 07.06.2019 року.
07.11.2019 року відповідно до банківської довідки від 27.12.2019 року нарахована індексація та середній заробіток надішли на картковий рахунок позивача.
Вважаючи, що у даному випадку з боку відповідача мало місце порушення законних прав та інтересів позивача, в частині своєчасного отримання належних до виплати грошових сум при звільненні, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", Законом України "Про Національну поліцію", Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
В силу приписів пункту 242 вказаного Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2019 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 року у справі №120/1450/19-а відповідачем, відповідно до платіжного доручення №1714 від 04.11.2019 року та розрахункової відомості №11 на виплату індексації і середнього заробітку, нараховано та виплачено ОСОБА_1 індексацію та середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.02.2018 року по 07.06.2019 року, тобто з позивачем на виконання рішення суду проведено повний розрахунок у відповідності до вимог чинного законодавства.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Тобто, за наявності визначених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі №6-43цс14.
Таким чином, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
За таких обставин, право на компенсацію позивач набув після набрання законної сили рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2019 року у справі №120/1450/19-а - 01.10.2019 року, а не за період вказаний у позовній заяві та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
Як вже було зазначено, відповідачем добровільно та своєчасно здійснено заходи для виконання судових рішень щодо нарахування та виплати позивачу грошового доходу, а саме встановленим порядком подані документи, на підставі яких позивачу виплачені належні до виплати грошові суми при звільненні.
Також слід зазначити, що Положенням №1153/2008 не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України, визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Так, 17 січня 2018 року на підставі наказу Міністра оборони України №24 позивача призначено для подальшого проходження військової служби до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області. У зв'язку із цим наказом командира військової частини НОМЕР_2 №46 від 20 лютого 2018 року позивача знято зі всіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу даної військової частини НОМЕР_2 .
Однак, позивач вважаючи розрахунок неправомірним, вже звертався до суду з позовом, який стосувався належних виплат звільненому працівникові.
Частиною другою статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За такого правового врегулювання, передбачений частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.
При цьому стаття 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.
Така позиція узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 8 квітня 2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статті 116, 117 Кодексу законів про працю України більше не застосовуються, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.
Отже, відсутні підстави стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі №807/1502/15, від 27 червня 2018 року у справі №810/1543/17 та від 18 листопада 2019 року у справі №0940/1532/18. А також у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2019 року у справі №240/7966/19 та від 10 грудня 2019 року у справі №560/2342/19.
Крім цього, суд вважає, що отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як вона була присуджена за судовим рішенням, не може здійснюватись за правилами ст. 117 КЗпП України, а може бути лише компенсацією втрати частини доходу у зв'язку із затримкою строків їх виплати.
Таким чином, на час звільнення позивача військової служби спірна сума йому ще не належала, а вина відповідача у їх не виплаті була відсутня, що виключає відповідальність останнього, передбачену ст. 117 КЗпП України.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та надані позивачами, суд доходить висновку, що мотивація, на яку посилаються останні, не дає суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі та на відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна